Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
09:10 

Історія леді Естелін.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Милі дами, я не мізогініст, чи як його там, і як і раніше, люблю жіноцтво. Але я не винен, що певні жінки виявилися... ну, скажімо так, поганими жінками. Так наплювати в обличчя всьому народу - це треба вміти. чесно кажучи, навіть я, прожжоний цинік, такого не чекав.
одним словом - Наді Савченко і її родині присвячується. Оскільки час у мене обмежений, серіал буде з продовженнями. І украхнською мовою, бо перекладати немає ні сил ні можливості. А втім - воно вже і ні для кого - перекладати.
Ну так, я виливаю свою жовч і злість. Ну і хотів троха хлопців повеселити, а то їх виносить від одного імені панни та її сестри.


Далі буде, якщо все добре буде.

@темы: моя творчість, білочки

07:52 

І сміх і гріх.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Крутиться в голові сюжет для фіка про сестричок-аданет Естелін та Бронвен. В кадрі ще буде їхня матуся, котра вимагатиме у Фінголфіна замок в Гітлумі, і ні в чому не повинний Астальдо, котрому треба якось обміняти двох орків на одну дівицю.
Але ж політизація Профа... Замах на святе...
Але ж хочеться)

@темы: сильмовське, білочки

07:41 

Атож.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
03.08.2016 в 09:28
Пишет jams:



URL записи

У деяких людей такого розуму в очах не спостерігається.

@темы: білочки

08:08 

Ельфійське дитя.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
30.07.2016 в 04:28
Пишет jams:

Не плакать!



URL записи

@темы: українське

07:49 

Про ніжність

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
30.07.2016 в 22:56
Пишет Klod:

Юрій Іздрик

ніжність повільна лінива нахабна
лізе під шкіру кличе у трави
то віртуозна а то незграбна
берег є лівий
берег є правий
нас береже перестиглий серпень
нас береже недозрілий травень
падає хустка
котиться перстень
і намистини біжать по краю
ніжність манірна смішна навмисна
то сміхотлива а то печальна
як соло гітарне вгорі зависне
як мед до чаю на дні розтане
ніжність – алергік
вона дитинна
рветься на волю і капризує
завжди під кайфом завше на нервах
завше в перервах
здебільшого всує
ніжність без відліку ніжність без даху
така мала – і така бездомна!
але без пустки тривоги і страху
і безнадії
і без утоми

берегом лівим і берегом правим
руслом ріки
сірим асфальтом
пристрасть тече вулканічною лавою
сіючи паніку й хаос вокзальний
всіх спопелить – дальніх і ближніх
все рознесе – рано чи пізно
виживуть тільки ніжні й ліниві
виживуть тільки ліниві і ніжні

URL записи

@темы: поезія

10:14 

Сильно.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
21.07.2016 в 12:30
Пишет Belus-gorri:


Виктор Микитенко

А зрада смакує лимоном із сіллю.
Відсьорбую відчаю вистигле зілля,
Заплющую очі , від світла зболілі…
Хай кожному буде – по вірі.

Хай кожному буде – вином чи виною,
Війною, труною а чи сивиною
За тих, що не вміли ходити по двоє.
За тих, що не відали міри.

За тих, що дивились дракону у вічі.
За тих, що були безнадійні і вічні.
За тих, кого з радістю зрадили тричі,
Коли закривавив обрій.

Хай кожному з вас будуть ночі і ранки,
Духмяного чаю бурштинова склянка,
І той, що завжди зустрічає на ганку.

…Ми – мертві. А ви ж бо – добрі…
2011 Дарина Березіна

URL записи

@темы: поезія

08:58 

Мрії толкініста

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Хочу після війни побути на якійсь грі. хоча б подивитись. Не знаю, чи зможу я грати - мені здається, що я вже надто старий і з молодим поколінням не зістикуюсь: багато чого змінилось за той час, коли я востаннє приймав участь і взагалі.
Найдужче, звісно, змінився я сам.

@темы: особисте

11:31 

Хоча до осені ще далеко

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
07.07.2016 в 19:08
Пишет silent-gluk:

И еще раз сонет Цурэна...
Утащен отсюда: zhurnal.lib.ru/k/kiselew_a_e/06wehty.shtml

Автор - Улисс

Как лист увядший падает на душу,
Руководя движением пера...
Опять дождит за окнами с утра,
И предвещают все приметы стужу

Никак не позже будущей недели,
А небеса, цепляясь за жнивьё,
Влачат с собой уныние своё,
К какой-то, им одним известной, цели.

Да если б был себе я господин -
Я б у огня, в тиши сидел, один,
В такие дни, не торопясь в дорогу,

Но есть - Иное... скрытое из глаз,
Чей внятен зов не каждому из нас,
А значит - снова в путь! И слава Богу.


URL записи

@темы: поезія

11:20 

А раптом?

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
10.07.2016 в 09:10
Пишет Alasse_Day:

изображение

URL записи

Якщо в броніку і з гранатометом - то вижити можна, імхо)))

@темы: білочки

10:59 

Таке воно кіно

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Кіно я не дивлюся вже кілька літ - цікавість втратив, та й життя стало цікавіше за кіно. Але тут не можу не визначити своє ставлення до певних тенденцій. Тим більше я давній фанат Стівена Кінга.
В чому суть, пані і панове? Браття наші амери ставлять фільм за "Темною Вежею", де білошкірого, синьоокого главгероя буде грати афроамериканець.
Фанатам це не подобається, мені теж.
Але варто було відкрити рота і сказати, що не подобається, що режисер собі думає, і взагалі - для чого це, як одразу збігся цілий гурт, котрий почав запевняти нас, що ми маємо до цього звикати, та ніхто нас не буде й питати, та ми мусимо просто милуватися чорношкірим квадратним з вигляду актором в ролі високого, гнучкого білошкірого героя.
Розберемо це діло по пунктах.
читать дальше

@темы: особисте

08:32 

Радість життя

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Таки добув "Ельфійську ораторію" - всі три частини. Третю ще не чув.
Все таки дивна музика. В сенсі Дивна. Люблю таке.

@темы: особисте

10:50 

Про ангбандську бранку.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Думка не лише моя, але й більшості хлопців - пані Надію завербували. Ангбанд, такий Ангбанд. Ті, хто зостався в меншості - говорять, що Надя була "їхня" від початку, і що все це було постановочним шоу.
Щоб не множити сущності - з солдатом у полоні може трапитись все що завгодно, і я не прибічник того, що людина має триматись як герой совіцького кіно і не рятувати собі життя.
Але ж дівчина вже вдома, млін... Нє, знов таки - ясно, що її тримають на гачку. Але що вони проти неї можуть - ну показати, оповісти, наприклад, що утримували її не в тюрмі, а десь інде в комфортних умовах. Ну показати якийсь папірець, де вона погоджується на співробітництво.
Так зрозуміло ж, що все, що нею підписано-сказано там робилося під тиском.
Ми, принаймні, це б зрозуміли. Ми не розуміємо, коли вона починає оповідати про те, що треба усміхнутися бандитам і тоді знову настане мир, дружба і теде.
Шкода своїх емоцій, витрачених за два роки на мильну бульку ангбандського зразка.

@темы: українське

10:34 

Улюблене

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
23.06.2016 в 23:56
Пишет silent-gluk:

Давно у нас не было цурэновских сонетов...
Сегодняшний утащен отсюда: zhurnal.lib.ru/k/kiselew_a_e/04wehty.shtml

Автор - Улисс

Как лист увядший падает на душу?
Как объяснить?.. Когда ещё порой
Сны прошлого безмолвной чередой
Являются, но ты - уже не нужен...

Иные времена - иные нравы,
Иным кумирам молится толпа...
Судьба - она упряма и слепа,
Мы у неё - игрушки для забавы.

Ещё порою тянется рука
К перу, но обрывается строка,
И ты душой страдающей недужен,

И Бог - судья, что нет понятья в том:
Душа ли осыпается листом -
Иль лист увядший падает на душу?


URL записи

@темы: поезія

10:17 

Якось так

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
25.06.2016 в 21:00
Пишет jams:

25 июня 1903 года родился английский писатель и публицист, автор антиутопических произведений Джордж Оруэлл.



URL записи

@темы: білочки

10:25 

Сонцестояння

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вчора промайнула найкоротша ніч року. Зі святом Сонцестояння одновірців ітих, хто святкує. Сонце непереможне!

@темы: язичництво

10:22 

Не можу нє...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Навіть рольовики скурвились. От же ж...


20.06.2016 в 09:36
Пишет jams:

Шизофрения шагает по России:


URL записи

@темы: білочки

10:10 

Анархіст Матюкайленко знову з нами

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від riweth

Анархист Матюкайленко и Иван Кнопка

Иван Кнопка поправил седые кудри и расстелил клетчатый плед на зеленой, сочной, как грунтовой огурчик, траве. В корзинке у Кнопки были как раз огурцы - правда, заморские, чуть-чуть загнутые крючком. А еще было винишко беленькое, красненькое, а также домашний самогон в пузатой бутыли. Ну и по мелочи ветчины, сала, черного хлеба из французской пекарни да золотой сырок с изюмом из черных бриллиантов. Сырок совершенно ни на что не годился, был тяжелый, неудобный, на шею не повесишь и бутерброды с колбасой, завернутые матушкой Кнопки, опять помялись. Но Кнопка без сырка не мог.
Для полного счастья Иван Кнопка обернулся пулеметной лентой и сам с собой выпил по первой за здоровье мамы. Вид у него был очень даже залихватский, только белая батистовая панамка не очень гармонировала с лентой и с тупоносыми горными ботинками.
Выстрелы, раздававшиеся на том берегу Переплюйки, слегка смущали Ивана, и левый горный ботинок нервно подрагивал. Но это только воодушевило налить побыстрее вторую, а там и третью.
Шо я вижу! - воскликнул анархист Матюкайленко, выходя на поляну и засовывая раскалившийся от перестрелки маузер за пояс. - Пьете в одиночку, как же так. Прямой же путь к алкоголизму. А потом будете винить во всем рептилоида.
Кого? - не понял Иван Кнопка, поправляя пулеметную ленту и нервно делая три селфи подряд.
Да уж я знаю, кого, - сказал анархист и тут же, в два шага подойдя к пледу, сам себе налил. - Будьмо! А пулемет-то вы где посеяли? Или на самогонку сменяли у Любаши? Так она вас явно обсчитала.
Я приехал.., - начал Иван Кнопка, - по важному делу. Собираю информацию, и к тому же у меня поручение от гетьмана Очевидько..
Анархист хладнокровно налил себе вторую и закусил огурцом.
Бухаете? - зловеще осведомился главгад Борис, собственной персоной выбегая на поляну. - А ну руки вверх, вот это все.
Главгад Борис был страшен. Одноглазый, лысоватый, в потертой кожанке и заляпанных краской штанах, вооруженный до зубов, он наводил немножко ужаса на всех, кто его знал, кроме тех, кто знал его очень хорошо.
Иди ты, - сказал Арнархист, выуживая из пожитков Ивана Кнопки бутерброд с сыром.
Не хамите, я официальное лицо, - ответил Кнопка. Его правый горный ботинок взрыл песок. - Я здесь наблюдаю за соблюдением.

Тут главгад Борис Ивану Кнопке дал по морде и сырок отобрал. Он был простой мужик, без затей.
Стой тут, я щас, - сказал анархист Матюкайленко и с гиканьем погнался следом, завязалась перестрелка, тачанки разгулялись в поле. Кони, что змеи, хлопцы - как ветер.
Я, - простонал Иван Кнопка, затыкая уши и втягивая голову в плечи, - заявляю протест.

@темы: українське

11:02 

Суворий Фіндекано.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Серйозний хлопець... Таким його не часто зображують.


08.06.2016 в 05:49
Пишет Magnus Kervalen:

Фингон (набросок) от Sirielle


URL записи

@темы: сильмовське

09:31 

Приблизно так...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
я уявляю собі перехід у інший світ. Раз - і опинився на мосту. На ось такому)



04.06.2016 в 22:50
Пишет Klod:

© Mikko Lagerstedt



URL записи

@темы: білочки

10:32 

Цікавинка

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
28.05.2016 в 20:31
Пишет riweth:

Но всех двенадцати милей веселый месяц май.
Спасибо Тэйми Линн за вдохновение и офигенные баннеры. Да я бы без тебя это вообще опубликовала через сто лет, правда-правда!

Ванилька про Шервуд. НЕ ФАНФИК, хотя есть аллюзии на Вальтера Скотта, ни с каким сериалом-фильмом не связано. Только баллады о Робине Гуде, немножко вальтерскоттства, хрентези и романтическое девочковые фантазии. Как сказал один мой добрый друг, это "средневековье длинно и нежно". Не для реконструкторов, но для трепетных дев.



Читать здесь.

URL записи

@темы: літературне

Barad Eithel

главная