Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: особисте (список заголовков)
08:46 

Літературне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Порадили читати Шевчука. Свого часу він якось мене обминув - нічим не запам ятався. А ось тепер виникло питання - доки українська література буде бовтатись між ним і Подеревянським.
Хочу чогось простого і оптимістичного, а не кафкіанської маячні.

@темы: особисте

08:28 

Без слів

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
03.02.2017 в 22:23
Пишет Klod:

© JANEK SEDLAR



URL записи

@темы: особисте

10:39 

Вінтер із комінг

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Десь там у іншому світі битви фендомні. А у нас тут зима і здичавілі зграями. Живеш у романі Мартіна. Люди, я ж толкініст, а не поклонник Гри Престолів.
Можливо знову пропаду надовго.

@темы: особисте

18:53 

Про Америку

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Один мій приятель вже років десять живе у Штатах. Хороший хлоп, працьовитий.
Так ось, з цікавості зв язався з ним. Мужик регоче.
- Американські вибори, - каже, - крутезне шоу. Сидів з попкорном до останнього. А найголовніше, що це таки шоу - погаснуть софіти, актори перевдягнуться в цивільне і розійдуться у справах. Рулити державою.
- Так наче, - кажу, - частина народу результатами невдоволена.
- Ой вей, - говорить приятель, - а коли воно всі були задоволеними? Але знаєш, що хорошого в Трампі?
- Ну? - питаю.
- Та може, - каже, - цисгендерна біла людина перестане відчувати себе лайном. Бо у нас тут скоро буде расизм навиворіт. Може зараз леді Політкоректність трохи притихне, і оцінювати людину будуть знову за її мізки, а не за те, який вона має колір, гендер та сексуальні вподобання.
- А ти расист, друже, - підкушую я.
- Я єврей, - гордо відповідає приятель, - але воно вже й мене задовбало.
- Шо, - кажу, - все так погано?
- Приїжджай, побачиш.
- Одразу після війни, - обіцяю, - приїду в гості, і ти поведеш мене на екскурсію в Гарлем.
Приятель заіржав наче ковбойський кінь і відключився.

@темы: особисте

18:39 

Ніч Самайн

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Почали приходити деяким татам від дітвори світлини гарбузів, цукерок і нафарбованих мордочок. З цього приводу була тут якось суперечка з товаришами, котрі кажуть, що це не наше свято.
А оскільки треба ж про щось розмовляти, то народ і досі сперечається.
чесно кажучи, не бачу такого страшного в тому, щоб дітлашня побігала рядженою у чортів і відьом.
Мій малий збирався одягнутись Гаррі Поттером. Бо Гаррі чаклун, а значить персонаж Геловіну. Логістика)
Ну хоч не вампіром і то вже добре. Бо якось у мого дружбана випадок був.
Їхав дружбан якось вночі нашим центральним Бродвеєм. Якраз у Ніч Самайн. І в голові у нього ясна річ не Самайн був, а сауна і дівки.
Гальмує його компанія молоді - три дівчини і хлопець. Ну дружбан людина добра, саджає одного поруч, троє втискуються ззаду... Їде, дивиться на дорогу.
Глянув вбік, а біля нього сидить морда - вампір би перелякався. Він у дзеркальце - а там ще кращі пики.
Пішла коротше машина юзом, ледве не перекинулись. Дружбан подумав, що допився до бісиків.
А зараз нечисть пізнати легко - у кого колорадська стрічечка, той і вампір)))

@темы: особисте

20:42 

Консультейшин

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Люди, підкажіть, що цікавого зараз іде у кінотеатрах. Так, щоб можна було взяти з собою дітей і відро попкорну)

@темы: особисте

13:13 

Про мишей і людей.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Зніс пошту на яндексі. Тільки-но руки дійшли. За пять років у мене там багато чого накопилося. Але в основному переписка з френдами з уже неіснуючого Яндекс-блогу. І от читав я ті листи - не всі, звісно, деякі, згадував, як мені було приємно спілкуватися до війни, а потім прикинув, скільки з них (російських френдів) за останні два роки стало кримнашами. Вийшло десь вісімдесят відсотків. Рівно стільки, скільки Путіна й підтримало.
А ви говорите, чому я людський рід не люблю...

@темы: особисте

08:11 

Легкий осінній смуток.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Опісля масового звалтування в жіночій колонії так приємно насолоджуватись вишуканою поезією.
Млін, за ці кляті роки я втомився реготати з рашаЗМІ та рідкісних довбоклюїв з-за поребрика, у яких сексуальні фантазії реалізуються в "новинах".
А ви тут все фанфіки, фанфіки. Читайте російські новини.
А я пішов читати Цурена. Арканар, такий Арканар.


08.09.2016 в 19:04
Пишет silent-gluk:

И еще сонет Цурэна
Утащен отсюда: zhurnal.lib.ru/k/kiselew_a_e/12wehty.shtml

Автор - Улисс

Прощальный сонет Цурэна № 12

Томасу Биннори,
барду-изгнаннику...


Как лист увядший падает на душу
Усталость - одиночества сестра...
Но искрами бессонного костра
Слова, как прежде, просятся наружу.

Я не пророк, особенно с утра,
А слушают охотнее кликушу...
Из всех немногочисленных отдушин
Последняя - на кончике пера.

Пишу, надеясь, что кому-то нужен
Мой стих. Как ситуация стара...
Привычных слов волшебная игра
Сплетается в узор изящных кружев.

...и душу мне врачует красота
Опавшего осеннего листа...


URL записи

@темы: особисте, білочки

12:01 

А ще я думаю що...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Починається пора осінніх снів. Мені восени часто снятся цікаві сни про Арду. Кожної осені. Чекаю.

@темы: особисте

08:58 

Мрії толкініста

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Хочу після війни побути на якійсь грі. хоча б подивитись. Не знаю, чи зможу я грати - мені здається, що я вже надто старий і з молодим поколінням не зістикуюсь: багато чого змінилось за той час, коли я востаннє приймав участь і взагалі.
Найдужче, звісно, змінився я сам.

@темы: особисте

10:59 

Таке воно кіно

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Кіно я не дивлюся вже кілька літ - цікавість втратив, та й життя стало цікавіше за кіно. Але тут не можу не визначити своє ставлення до певних тенденцій. Тим більше я давній фанат Стівена Кінга.
В чому суть, пані і панове? Браття наші амери ставлять фільм за "Темною Вежею", де білошкірого, синьоокого главгероя буде грати афроамериканець.
Фанатам це не подобається, мені теж.
Але варто було відкрити рота і сказати, що не подобається, що режисер собі думає, і взагалі - для чого це, як одразу збігся цілий гурт, котрий почав запевняти нас, що ми маємо до цього звикати, та ніхто нас не буде й питати, та ми мусимо просто милуватися чорношкірим квадратним з вигляду актором в ролі високого, гнучкого білошкірого героя.
Розберемо це діло по пунктах.
читать дальше

@темы: особисте

08:32 

Радість життя

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Таки добув "Ельфійську ораторію" - всі три частини. Третю ще не чув.
Все таки дивна музика. В сенсі Дивна. Люблю таке.

@темы: особисте

21:01 

когда на Арканар наступает ночь...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Любив я Стругацьких і зараз люблю. А сину вже нецікаво.


19.05.2016 в 14:18
Пишет silent-gluk:

А вот "литературно-критическая статья" с "Фанткритика"
Фанткритик - это ежегодный конкурс рецензий на книги, написанные в жанре фантастики. И литературно-критических статей о них же.

Итак.

СТРУГАЦКИЕ, КОТОРЫХ МЫ ПОТЕРЯЛИ

…Все преходяще, а музыка вечна!
«В бой идут одни старики»


Ценность книги и место автора в литературе — уравнение с переменными неизвестными. Кто отплывет в вечность, кто канет в Лету — предсказать в принципе невозможно. Мы никогда не узнаем, что современники думали о комедиях Аристофана и списках кораблей Гомера, зато можем быть уверены, что чудаку Пушкину современники предпочитали благонамеренного Загоскина, а про Джона Китса при жизни не сказали ни единого доброго слова. Невероятной популярностью лет этак сто назад пользовались приключения Ника Картера, сладкие словно патока сказки Чарской и залихватские романы Салиаса де Турнемира. Кто сейчас их читает?

Книги братьев Стругацких — символ эпохи. Как Гагарин и Луноход-1, Высоцкий и Евтушенко, стройотряды и дома пионеров, очереди за водкой и книгами. По ленивому « можно я лягу », саркастическому « Корнеев грруб!», или ехидному « цитируем мятежника Цурэна » узнавали друг друга физики и инженеры, богема и неформалы, КСПшники и студенты. Как и « Зовите меня Измаил », « Он заслужил покой », « Грех мой, душа моя, Ло-ли-та » цитаты эти обозначали принадлежность к интеллектуальному меньшинству, своему кругу. Стругацких перепечатывали на машинках и переписывали от руки, зачитывали и крали из библиотек, продавали втридорога и покупали за любые деньги. На них росли — поколениями. И задавались правильными вопросами. Где грань между подвигом и преступлением, чья судьба важнее — ученого или ребенка, стоит ли взрывать башню ПБЗ или возвращаться в концлагерь из светлого будущего, как жить, чтобы не тратить последние минуты на выкрик «дурак! подлец!» обращенный к себе самому.

читать дальше
Отсюда: krupaspb.ru/piterbook/fantkritik_rec.html?nn=45... (автор - Н.Батхен).

URL записи

@темы: особисте

12:20 

Ну нарешті...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Нарешті закінчились ці ідіотські свята.
Я ніколи не любив ні перше травня, ні девяте. Перше не любив тому, що ніколи не вважав себе пролетарієм, від червоного кольору мене нудить, а те, як народ бухає ці три чотири дні - краще не згадувати.
Я вже мовчу за 9 травня, з якого замість дня скорботи зробили кіч. Правда росію переплюнути нам ніколи не вдавалося.
А останні кілька років це взагалі треш, угар і содомія.
Оце тільки наприкінці другого тижня нам дозволили вдихнути-видихнути і трохи розслабитись.
Хвала Богам - цього року все минуло відносно благопристойно.
Як там казав який-то блогер - Азов увійшов в Одесу і нікого не згвалтував. Хвашисти)))

@темы: особисте

15:00 

Коли були ми молодими...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ага, коли ми ними були, то якось сиділи біля построльового вогнища, випивали і базікали про різні речі,які тільки в голову приходили. І от забув уже, якого Моргота ми перейшли від справ Середзем я до справ земних і забалакали за Мазепу.
І я тоді сказав, хоч ніякий я в біса не пророк, що Україна лише тоді виборсається з колоніальної залежності, коли в Запоріжжі знімуть пам ятник Леніну, а у Полтаві поставлять пам ятник Мазепі.
Щоб було зрозуміло - пам ятник Леніну у нас був найбільшим і Україні, а від самої ідеї пам ятника Мазепі у Полтаві у всіх русофілів починалася істерика.
І вирішили ми тоді, що до цього діла доживуть хіба що наші онуки.
Як час прискорив біг...

@темы: особисте

11:55 

Ми просто тримаємо рубежі...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Побратиму Французу - вічна пам ять. Не забудемо.

@темы: особисте

19:54 

З минулим святом.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.03.2016 в 15:10
Пишет jams:

erin go bragh, славяне! )))








URL записи

Всіх ірландців - братів по крові і по історичній долі.

@темы: особисте

12:31 

Всім прекрасним дамам

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
08.03.2016 в 11:19
Пишет Vassa07:

И дорогой фандом тоже с праздником!


URL записи

@темы: особисте

20:56 

Песимістичне.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Був з нашими у Києві у справах - поспілкувався з "патріотами". Чи то я ненормальний, чи то вони ідіоти. Трохи до морд не дійшло. Скоро мене при слові "патріот" тіпати почне, їй пра.
Якби я був полтавським соцьким, то мобілізував би ото все до війська і подивився б, хто перший всереться.
Втомився від цієї поїздки. Все таки я не уявляв собі всієї міці орочого апарату пропаганди. І думав, що на розумних людей воно не впливає. Але, коли починаєш чути від цивілів неподобні речі, при чому чуєш це доволі часто... Ні, не про славянських мальчиков - в це вірять лише за поребриком. А в те, що хтось (він, вона, воно) з нашого незугарного політикуму зможе припинити війну.
Невже за два роки незрозуміло, що орки візьмуть стільки, скільки їм дадуть узяти. Цікаво, чим маємо ми платити за "Брестський мир"....
Це звісно тільки чутки, але...
І не подобається мені весь цей галас довкола Наді Савченко. Те, що вона по самурайськи хоче угробити себе - це її право. Але те, що її відвагу використовують для шантажу з натяками на якісь "поступки" - дуже зле.
звісно, я хочу, щоб вона вижила. Дуже хочу. Відважна жінка.
Але щось таке незрозуміле коїться, хоч на картах розкладай.

@темы: особисте

13:08 

Про приємне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Мені прислали нове українське видання Сильма з малюнком Теда Несміта на обкладинці. Воно доволі компактне, і , як запевняє видавництво, у виправленому перекладі. Тобто без отих "Маезрос" і "Гелькараске". Ще не читав, але збираюся. Народ потішається над бідним толкіністом, і каже, що краще б прислали пляшку справді хорошого коньяку.
Холодно, як у тому самому Гелькараксе, ага. Тим, хто ображав нашого Діда Мороза і в результаті розгнівав його, промені поношенія і відсилка за теплом до святого Миколая.
через тиждень Стрітення, а я знову постаршаю на рік. До речі Сильм мені приготували на днюху, але здалися на мої прохання.
Здається, який сенс читати те, що давно вже вивчив напам ять, а все одно хочеться.
Ну і настрій бадьорий, як завжди. Чого і всім бажаю)

@темы: особисте

Barad Eithel

главная