• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: літературне (список заголовков)
10:32 

Цікавинка

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
28.05.2016 в 20:31
Пишет riweth:

Но всех двенадцати милей веселый месяц май.
Спасибо Тэйми Линн за вдохновение и офигенные баннеры. Да я бы без тебя это вообще опубликовала через сто лет, правда-правда!

Ванилька про Шервуд. НЕ ФАНФИК, хотя есть аллюзии на Вальтера Скотта, ни с каким сериалом-фильмом не связано. Только баллады о Робине Гуде, немножко вальтерскоттства, хрентези и романтическое девочковые фантазии. Как сказал один мой добрый друг, это "средневековье длинно и нежно". Не для реконструкторов, но для трепетных дев.



Читать здесь.

URL записи

@темы: літературне

20:06 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Погортав "Потоп" Сенкевича, бо читати все підряд ніколи було. В основному перечитав батальні сцени, та розумування пана Генрика про тодішній політес.
читать дальше

@темы: літературне

13:27 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Чабуа Аміреджібі

Дата Туташхіа




В грузинській літературі я, чесно кажучи, ніц не тямлю за деякими винятками. Маю на увазі "Витязя у барсовій шкурі", та ще кілька книжок. Тим цікавіший був цей роман.
Найбільше цікаво - як його пропустила тодішня цензура, і як дозволили зняти по ньому багатосерійний фільм, совіцький предок серіалів. Книга крамольна від початку до кінця - це, до речі, говорить про те, що кавказцям у радянські часи дійсно дозволялося більше, бо якби таке написав українець, то одразу б сів.
читать дальше


@темы: літературне

22:42 

Питаннячко

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Полаявся з одним імперцем на тему кріпацтва в Росії.
В зв язку з цим виникло питання - а чи були книги, де кріпацтво зображують ідилично, або хоча б так, як в романі Мітчел "Розвіяні вітром"? Ясна річ, що якщо подібні і були, то після революціі їх не перевидавали, а я ніколи не копав так глибоко.
А цікаво було б почитати щось подібне - для загального розвитку.

@темы: літературне

22:10 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Стівен Кінг

Відродження


Розчарування псто... Стіві явно не вистачає наркоти, під якою він писав свою містику.
читать дальше


@темы: літературне

19:35 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
13:55 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
А. Перес Реверте

Шкіра для барабана

читать дальше

@темы: літературне

23:08 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Артуро Перес Реверте

Фламандська дошка


читати далі


@темы: літературне

22:14 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Дж. Керуак

В дорозі


читать дальше


@темы: літературне

22:24 

З приводу

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Тоталітаризм обіцяє нам не стільки епоху віри, скільки епоху шизофренії.

Особлива мета нашої епохи — відмова від самої ідеї, що можлива правдива історія

Щоб вижити, потрібно битися, а коли б’ються, неможливо не забруднитися. Війна — зло, але часто менше зло. Ті, що взяли меч, гинуть від меча, а ті, хто не взяв меч, гинуть від хвороб.

Багато людей привільно почувають себе на чужині, лише зневажаючи тубільців.

І якщо всі приймають брехню, нав'язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою.

Щоб бачити те, що відбувається прямо перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися.

Якщо свобода взагалі щось означає, то це право говорити людям те, чого вони не хочуть чути.

В часи загальної брехні говорити правду - це екстремізм.

Дж. Орвелл

@темы: літературне

22:20 

З Днем Народження, Професоре

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Дж. Р. Р.Толкин

Правила жизни

читать дальше


@темы: літературне

17:10 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ч. Діккенс

Девід Копперфілд


читать дальше

@темы: літературне

22:09 

2024 або Русскій характер-2

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Випадково віднайшов оцю невеличку повість

www.proza.ru/2014/08/07/2037

Звичайно, видно, що автор не професіонал. Однак, картинку він намалював реально страшнувату. Страшне це російське майбутнє не жорстокістю репресій - вони якраз порівняно з російським же минулим ще стерпні, а тим, що мисляча людина просто тоне в цьому лайні, на яке перетворилася його вітчизна. І виходу нема. Втім, чому - є. Або повіситись, або тікати.
Тікати герой повісті не в змозі.
І що найгірше - автор чітко показав, що росіянам подобається жити в антиутопії.

@темы: літературне

18:54 

Життєві радощі

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Вилазка до міста принесла мені окрім всього іншого цікаву здобич - книгу Набокова "Лекции по зарубежной литературе"
Вираз обличчя письменника на обкладинці є непередаваним. Уявляю собі зміст - і захоплено потираю руки)

@темы: літературне

21:06 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Стівен Кінг

Містер Мерседес



Власне кажучи, я його прочитав не вчора, але враженнями ще не ділився.
Отже, Стіві забив на містику і повернувся до своїх улюблених маньяків. Книга цікава, але доволі посереднього рівня. Містер Кінг може краще - чи вже не може, бо зав язав з бухлом і наркотою. )
Якщо чесно - книга суцільний штамп і самоповтор. Все це уже було - маньяк, котрий виходить на певного полісмена і пропонує йому погратися в гру "угадай, кого я уб ю завтра", коп на пенсії, котрий розплутує справу самостійно, родина психопатів, нормальна ззовні, прогнила всередині, трохи схиблена леді, котра стає помічницею копа, інша леді, що гине під час розслідування з вини копа, загроза від маньяка тисячам людей... Будь яке голівудське кіно про злісних психів знімається за подібним сценарієм.
Ну є тут і власні штампи сея Кінга: божевільна мати і псих-синок, стосунки між матір ю та сином приперчені інцестом, самотня літня людина, що знаходить своє пізнє кохання на тлі загадкових убивств, обов язковий герой-підліток.
Читається воно легко і з зацікавленням, так що книга взагалі-то варта того, щоб на неї витратити гроші. Однак сей Кінг явно втрачає колишню вправність у відкриванні перед читачем безодні жахів. Вправно склепаний трилер і не більше.
Все минає, час тече... Одним словом "король жаху" дуже постарів.
Хоча він не здається - і вже написав ще один роман)



@темы: літературне

20:17 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Пер Вале

Гибель 31 отдела

Стальной прыжок


читать дальше



@темы: літературне

00:37 

Про щасливе американське дитинство

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Підкиньте книжок, хто знає тему. Вже читав

Гарпер Лі "Вбити пересмішника"
В. Фолкнер "Зійди, Мойсею"
Р. Бредбері "Кульбабове вино"
Р. Маккамон "Життя хлопчиська"
Т. Вулф "Позирни на дім свій, янголе"

І хочу ще)

@темы: літературне

21:52 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
В. Пелевін

Empire V

Бэтман Аполло

Кажуть, що є письменники однієї книги, а Віктор наш Олегович є письменником однієї ідеї. От сподобався колись людині буддизм "для чайників", і з того часу всі його книги - одна думка в різних обгортках.
Обгортки гарні, бо письменник з біса талановитий. Зміст... Ну як сказати.
На той час, коли писалася перша книга, гламурні вампіри були в моді. Тому обгортку зроблено у вампірському стилі.
Зміст - все той же. Люди є "дійними коровами" вищих сил, в данному випадку вампірів, котрі самі є "дійними коровами" чогось іще. Вампіри харчуються не "червоною рідиною", а енергією, котру виділяють люди, коли хочуть пробити собі шлях до успіху. Цю енергію збирає верховна вампірша, а тоді по краплині роздає підданцям. Коротше - куди не кинь, скрізь розвод лохів.
Рецепт позбутися цього все той же - проникнутись Великою Порожнечею і зрозуміти, що тебе нема. Є тільки Велике Ніщо.
Другий роман - все те саме, тільки на сцені з являється американський упир-гермафродит. Боротися з системою вампірізму неможливо - вона самодостатня, всі спроби людей не давати вампірам поживи - це хитрий хід того ж самого упиря Аполло. Висновок знов таки неоригінальний - російські вампіри змушують населення страждати, і тим отримують свій баблос-поживу, Аполло за допомогою проекту "Американська мрія" виснажує людей в гонитві за успіхом. Виходу з замкненого кола нема.
От за що я не люблю довколабуддійські спекуляції, так це за оцей висновок - нічого нема, тебе не існує, все суєта суєт, булька на воді, а отже не варто і напружуватись. І поки довірливий інтель жує цю жуйку, на вулицях його міста може з' явитись чужа бронетехніка, або заблуканий десант, якого також начебто не існує.
Ні, бути буддистом на даний момент це розкіш, яку не можна собі дозволити.

@темы: літературне

22:53 

Читальний зал

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Макс Кідрук

Бот

Твердиня

Не великий я прихильник жанру "техно", але цей хлопець пише непогано. Принаймні "Бот" мені сподобався чисто як твір, де виведено нормального українця. Розумного, винахідливого і відважного.
Сам сюжет в принципі класичний - божевільні вчені створюють проблему, з якою не в стані впоратись. Проблему намагається вирішити інтернаціональна команда, серед якої програміст Тимур Коршак. По ходу з'ясовується, що наш хлопець вміє вправлятись не лише з компами, але і зі зброєю. І взагалі - чував я про програмістів, котрі багато чого вміли в реалі, але то деталі...
Але другий роман мене розчарував. Враження таке, наче прийшов до пана Макса видавець і сказав йому - книга продається збіса добре, з наступною, хлопче, маєш вийти на російського читача (книга написана була до війни,ясна річ). Однак - ти маєш ввести в роман еротичні сцени і додати гегів. Ну, як ото в американських фільмах - на поржать.
А головне, хлопче, народ нє паймьот, коли головним героєм буде хахол. Тож спробуй - і буде тобі переклад російською мовою і видання у Москві.
Звісно, це все мої припущення. Але ж...
Еротична сцена в романі написана так, ніби автор запозичив її з фандомної битви. Ну не вміє технарь цього - то навіщо і пробувати. У розвитку сюжету вона не грає ніякої ролі.
Українець Левко виступає тут у звичній ролі блазня. Всі геги і ідіотські розиграші трапляються саме з ним.
Його приятель-росіянин найрозумніший, і найкмітливіший з інтеркоманди. Коли він єдиний раз питає у Левка поради, той радіє як дитина.
Американець з тої ж команди - передбачувано тупий хвалько.
Сумно - ажже автор патріот, і таке інше. Навіть якщо це не задля видання книги - тим більше неприємно. Підсвідомість чи що спрацювала.

@темы: літературне

23:10 

Володар битв

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
05.10.2014 в 15:46
Пишет Imaja Neste:

Зима близко
Князь сероглазый спокоен к битвам: он их владыка, как лишь пришёл; шаг его чёткий не видит свита. Стан его пепел оплёл ли, шёлк... Не разглядеть средь крови и дыма, сколько колец на его перстах – ходит он сумрачный и незримый; тень его всё обращает в прах, ветром дыхание студит души и предвещает нелёгкий бой, грохот, стенания, залпы пушек... Лёгкой улыбкой он рушит строй, лёгким прищуром стирает сотни, тысячи жизней; справляет пир там, где идут, погибают роты.

Князь сероглазый спокоен в мир. Тихая поступь слышна повсюду, будь то дворец ли, казенный дом...
Князя порой ожидают люди, чаще – считают ужасным злом.

...Бледный ржёт конь – уезжает снова князь сероглазый, чтоб вновь прийти. След вяжут ветры ковром багровым, напоминая,
кто здесь
гостил.

(с) Калисто

URL записи

@темы: літературне

Barad Eithel

главная