• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: українське (список заголовков)
12:54 

До і після.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
20.04.2017 в 08:10
Пишет jams:

Набережная Коктебеля сейчас выглядит так :


читать дальше

а было




URL записи

Три роки тому одна леді з рашатусовки говорила, що Україна загадила Крим...

@темы: Українське

15:15 

Сумувати заборонено

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

@темы: українське

11:09 

З проминулим святом всіх причетних.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
14.10.2016 в 21:07
Пишет jams:

14.10.2016 в 20:02
Пишет Леа Танака:

14.10.2016 в 19:02
Пишет Mister_Key:







URL записи

URL записи

URL записи

@темы: українське

10:44 

Анархіст Матюкайленко та шпигунка.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Там шпійонкі с крєпкім тєлом, ти іх в двєрь, оні в окно. Говорі, что с етім дєлом ми покончилі давно. (с)

Від riweth

Анархист Матюкайленко и Василиса Лазутчица
Подбираясь уже вплотную к лагерю анархиста Матюкайленко, лазутчица Василиса сделала пятнадцатое селфи – с ботинком часового, который отлучился. И запостила его на своей страничке, чтоб девочки поставили «класс», а другие девочки – лайк, а третьи – сердечко в инстаграмме.
На пригорке, неподалеку от землянки, среди мальв, сняла еще одно, самое симпатичное. Добавила подпись: «На секретном задании, мимими». Помахивая палкой для селфи, побежала мимо пулеметчика Назара.
- А ну стой, кто бежит! – крикнул Назар, прицеливаясь из маузера. Маузер он получил в награду за операцию при Купавках, где у главгада Бориса отбили с божьей помощью коровник и амбар, а самое главное – коптилку для сала.
«Тут такие парни», - написала Василиса в твиттер и добавила геотег.
- Стой, девка, говорят тебе! – рыкнул Назар.
«Но хамы, шер, ретвит», - дописала Василиса.
- Что за шум, а драки нет? – спросил анархист Матюкайленко, выходя из землянки с пулеметной лентой и белым полотенечком – он собирался почистить пулемет, а потом и искупаться.
- Мне тут руки выкручивают! – крикнула лазутчица Василиса и застрочила в смартфоне.
- Та ладно, я еще не начал, - отмахнулся Назар. – Она шпионит тут, как мать моя женщина – шпионит.
- А ты докажи, - возмутилась Василиса и сфотографировала Назара в полный рост.
- Дама, мы тут политесам не обучены, - назидательно сказал анархист Матюкайленко, - давай телефончик сюда и руки вверх.
«Насилуют, - написала Василиса в фейсбуке, - втрм». Тут анархист схватил телефон, потому пикантная подробность и не получилась.
- А ну не балуй, - рыкнул он. – Ты кто такая?
- Давайте, мальчики, поближе к делу, - сказала Василиса, расстегивая блузку по самое неприличие и демонстрируя шпионский нано-лифчик с арбалетом, встроенным посередине, и большой отравленной иглой, немного корявой – при производстве напортачили. - Вы мне сейчас скажете, где тут у вас что, а я вас не ославлю на весь мир как насильников и подонков, идет?
- Так что, уже насиловать? – спросил рептилоид, с интересом выглядывая из землянки.
- Подожди, бодрый, - ответил анархист, суя телефон Василисы в задний карман.
- Мама, - сказала Василиса, машинально шаря в поисках телефона, чтобы сфотографировать рептилоида.
- Дура, - сказал пулеметчик Назар.
- Давай так, - резюмировал Матюкайленко, - ты нас ославишь, но потом. Телефон-автомат в Крюковке.
И, прежде чем Василиса успела что-то ответить, сделал с ней шикарное селфи – декольте, арбалет, небритая рожа и подпись «Паймали шпеонку». Но главным, что попало в кадр, была татуировка с совершенно секретным шпионским номером, который Василиса вечно забывала, и потому…Мало кто знал, что анархист Матюкайленко на самом деле писал без ошибок.

@темы: українське

08:08 

Ельфійське дитя.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
30.07.2016 в 04:28
Пишет jams:

Не плакать!



URL записи

@темы: українське

10:50 

Про ангбандську бранку.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Думка не лише моя, але й більшості хлопців - пані Надію завербували. Ангбанд, такий Ангбанд. Ті, хто зостався в меншості - говорять, що Надя була "їхня" від початку, і що все це було постановочним шоу.
Щоб не множити сущності - з солдатом у полоні може трапитись все що завгодно, і я не прибічник того, що людина має триматись як герой совіцького кіно і не рятувати собі життя.
Але ж дівчина вже вдома, млін... Нє, знов таки - ясно, що її тримають на гачку. Але що вони проти неї можуть - ну показати, оповісти, наприклад, що утримували її не в тюрмі, а десь інде в комфортних умовах. Ну показати якийсь папірець, де вона погоджується на співробітництво.
Так зрозуміло ж, що все, що нею підписано-сказано там робилося під тиском.
Ми, принаймні, це б зрозуміли. Ми не розуміємо, коли вона починає оповідати про те, що треба усміхнутися бандитам і тоді знову настане мир, дружба і теде.
Шкода своїх емоцій, витрачених за два роки на мильну бульку ангбандського зразка.

@темы: українське

10:10 

Анархіст Матюкайленко знову з нами

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від riweth

Анархист Матюкайленко и Иван Кнопка

Иван Кнопка поправил седые кудри и расстелил клетчатый плед на зеленой, сочной, как грунтовой огурчик, траве. В корзинке у Кнопки были как раз огурцы - правда, заморские, чуть-чуть загнутые крючком. А еще было винишко беленькое, красненькое, а также домашний самогон в пузатой бутыли. Ну и по мелочи ветчины, сала, черного хлеба из французской пекарни да золотой сырок с изюмом из черных бриллиантов. Сырок совершенно ни на что не годился, был тяжелый, неудобный, на шею не повесишь и бутерброды с колбасой, завернутые матушкой Кнопки, опять помялись. Но Кнопка без сырка не мог.
Для полного счастья Иван Кнопка обернулся пулеметной лентой и сам с собой выпил по первой за здоровье мамы. Вид у него был очень даже залихватский, только белая батистовая панамка не очень гармонировала с лентой и с тупоносыми горными ботинками.
Выстрелы, раздававшиеся на том берегу Переплюйки, слегка смущали Ивана, и левый горный ботинок нервно подрагивал. Но это только воодушевило налить побыстрее вторую, а там и третью.
Шо я вижу! - воскликнул анархист Матюкайленко, выходя на поляну и засовывая раскалившийся от перестрелки маузер за пояс. - Пьете в одиночку, как же так. Прямой же путь к алкоголизму. А потом будете винить во всем рептилоида.
Кого? - не понял Иван Кнопка, поправляя пулеметную ленту и нервно делая три селфи подряд.
Да уж я знаю, кого, - сказал анархист и тут же, в два шага подойдя к пледу, сам себе налил. - Будьмо! А пулемет-то вы где посеяли? Или на самогонку сменяли у Любаши? Так она вас явно обсчитала.
Я приехал.., - начал Иван Кнопка, - по важному делу. Собираю информацию, и к тому же у меня поручение от гетьмана Очевидько..
Анархист хладнокровно налил себе вторую и закусил огурцом.
Бухаете? - зловеще осведомился главгад Борис, собственной персоной выбегая на поляну. - А ну руки вверх, вот это все.
Главгад Борис был страшен. Одноглазый, лысоватый, в потертой кожанке и заляпанных краской штанах, вооруженный до зубов, он наводил немножко ужаса на всех, кто его знал, кроме тех, кто знал его очень хорошо.
Иди ты, - сказал Арнархист, выуживая из пожитков Ивана Кнопки бутерброд с сыром.
Не хамите, я официальное лицо, - ответил Кнопка. Его правый горный ботинок взрыл песок. - Я здесь наблюдаю за соблюдением.

Тут главгад Борис Ивану Кнопке дал по морде и сырок отобрал. Он был простой мужик, без затей.
Стой тут, я щас, - сказал анархист Матюкайленко и с гиканьем погнался следом, завязалась перестрелка, тачанки разгулялись в поле. Кони, что змеи, хлопцы - как ветер.
Я, - простонал Иван Кнопка, затыкая уши и втягивая голову в плечи, - заявляю протест.

@темы: українське

10:16 

Анархіст Матюкайленко і велика політика

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від riweth

Анархист Матюкайленко и политика

— Продавщица Люба и санитарка Маша наваляли вчера душегубу Харитону, — задумчиво сказал анархист Матюкайленко и помешал в котелке ложкой. Над Переплюйкой орали жабы, высыпали редкие звезды и носилась тучами ошалелая мошкара.
— Да не может быть! – возмутился папа рептилоида. – Хрупкие женщины, прекрасный пол, и такой ужас, как же так!
Он поправил очки, массивные, в роговой оправе, и сыграл пару аккордов на флейте.
— Да он у Любы курицу украл, и так, что сразу попался, губошлеп. А Маша пришла за гигиенической помадой, и началось, — сообщил анархист. – Такая жизнь у нас, защищаем мирное население.
— Воровство, убийство, — прошептал папа рептилоида и снова сыграл пару аккордов, томительных и щемящих, как плохо смазанная дверь в районной филармонии, — мой сын собирает пулемет – а ведь он такой талантливый мальчик. До чего мы докатились.
Рептилоид отвлекся от пулемета и показал папе кулак.
— Друже, почитай отца и мать, — назидательно сказал анархист Матюкайленко. – Кофе хотите? Да что там говорить, этому душегубу, например, меня заказали – за ситро и кильку в томате.
— Я вас умоляю, — голос папы рептилоида дрогнул, очки сползли набекрень, — я вас умоляю, — папа рептилоида встал, сшибив с бревна кружку с крепким кофе. – Только давайте не будем говорить о политике!
— Сссс, — сказал рептилоид и из синего сделался фиолетовым.

@темы: українське

11:16 

Співай непереможний "Ом"

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від riweth

Анархіст Матюкайленко та буддистський террорист

Одного разу в селі Гикавка стався теракт. На поріг сільмагу прийшов якийсь дивний мужик, сів по-турецькому, заплющив очі і загудів, як паровоз: «Оммм». Продащиці Любі одразу стало недобре, вона впустила додолу банку огірків і сама мало не впала з драбини.
Гикавкою потекла така міцна нірвана, ніби її настояли на березових бруньках та червоному перці, аж шибки повилітали – але це нікого не турбувало. Головний багатій гикавський, Остап Могутня Діжка, раптом заснув серед білого дня в затінку, замість без утоми ганяти своїх робітників та заготовляти насіння. Отець Павло позіхнув, перехрестив рот і сів під дерево почитати єпархіальний вісник за 1760 рік – читво пізнавальне та перевірене часом.
А потужне «омм» лунало над Гикавкою і над переплюйською вільною течією, птахи засинали в повітрі, бабки завмирали із сапками, не в силах продовжувати обробляти свої безкінечні городи.
Анархіст Матюкайленко пішов в сільмаг за милом сааме цього дня. Він ніколи не купував мило та мотузку одночасно, щоб вороги не сподівались, а мотузку було куплено минулого разу. Тепер, бадьоро крокуючи Гикавкою, анархіст Матюкайленко зрозумів, що справи кепські. Біля ганку сільмага, поряд із тілом зомлілої Люби, терорист творив своє чорне недіяння. На ньому були кольоровий шарф, на кшталт тих, що носять столичні франти, намотавши довкола худих ший разів по шість-вісім, вузенькі брюки і навушники, від яких тягнулося в кишеню два дротики – червоний та зелений. Анархіст Матюкайленко з великою обережністю перерізав обидва і сів просто в пил, витираючи обличчя від поту.
– Так що, звіт в податкову нести? – спитав бухгалтер Федя, визираючи з-за шинкваса. – А то на тому тижні вони у головгада конфіскували п’ять тачанок та один заморський кулемет.
– Ходім, – сказав анархіст террористу. – Потеревенимо. Ти чого в Гикавку причвалав, хлющ?
– Так той, – заспано кліпаючи почервонілими очима, сказав недогодований буддист, – я ж теракт вчинив, село!. Приніс вам священнее полум’я буддизму, щоб ніхто не пішов…ніяк. Хто мені тепер гаджет полагодить?
– А ну не лайся при жінці! – рикнув анархіст. – Понавивчали слів, понапридумували. Будду, Дхарму, Сангху – все спохабив, га?
– Оммм, – почав буддист, – омммамама…

@темы: українське

19:59 

Укрфандом.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
12.03.2016 в 23:45
Пишет danapria:

Давно пора.
Маю на увазі створення україномовного фандому. Без цього мені нікуди було приткнути свої твори, бо спроби перекладу заглохли на початковій стадії не з вини перекладачів, але через сумні зовнішні обставини. Але тепер у укропів є свій сайт, а там форум, фанфіки ну і все що треба. Співробітництво дуже заохочується.

ukropfandom.proboards.com/

URL записи

А це для тих, хто хоче писати й викладати фіки українською мовою і на українському майданчику. Українці, приєднуйтесь)

@темы: українське

19:52 

Панове, що таке історичний момент?

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.03.2016 в 17:14
Пишет jams:

Все таки, положили. Теперь может отдохнуть от излучения красных волн...
надо поставить идола на границе с рахой пусть туда указывает и на грудь табличку повесить "нахер это туда". пусть туда излучает, им полезно





URL записи

Це коли зносять символ червоної чуми.

@темы: українське

23:18 

Анархіст Матюкайленко знову з нами

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від riweth

Анархист Матюкайленко и любовь

читать дальше

Анархист Матюкайленко и три гетьмана

читать дальше

@темы: українське

21:43 

Чернігівці, я вас люблю)

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
16.01.2016 в 13:18
Пишет jams:

шикарно) мордор и орки есть, теперь эльфы тоже
16.01.2016 в 11:05
Пишет Avanta:

Б..дь
tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/content/2016011...
А на коне!!!! Весь такой воинственный ....
Лично я предлагаю Трандуила. Он будет неотразим!!!!!

URL записи



Украина отправляет в Донбасс роту эльфов

Эльфы встали на защиту Украины в зоне АТО. В Донбасс отправляется целая рота таких бойцов. Речь идет не о сказочных персонажах, а о реальных военнослужащих украинской армии.

Дело в том, что одна из рот отдельного мотопехотного батальона взяла название по мотивам романов Толкина. Об этом на своей странице в Facebook пишет один из новоявленных эльфов Мартин Брест.

Бойцы 2-й роты 41-го батальона из Чернигова уже получили новые шевроны. Их подразделение, как утверждает на своей странице военнослужащий, якобы переименовано во 2-ю когорту 41-й отдельной конно-пехотной эльфийской центурии вооруженных сил Средиземья. Официального подтверждения этой информации нет.

====================
пофигу на рашистские пропагандонства - идея оч богатая же ))) а еще тля чернобыльская - песня )))
а от варианта что окри будут обделываться от эльфов больше чем от визиток яроша меня истово на хохот пробивает )))
представляете себе их говноновости? )))) "карательный отряд эльфов", "визитки трандуила", "распятые эльфами орчата в трусиках с глазами саурона" и все такое )))

Пишет Avanta:
16.01.2016 в 12:00


41- наш бат ... тербат области
ну там этот товарищ на которого ссылаются написал пару рассказов в стиле Толкиена о приключения бата и заказал себе шевроны по приколу.
Ничего категоричного просто в интерпритации рф это вышло .... мягко говоря ....
Но мы не растерялись и предлагаем на подмогу эльфам отправить тлю, тля хорошая Чернобыльская...


URL комментария

URL записи

@темы: українське

21:39 

Гарної служби в Полку Перуновому, мужики...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
16.01.2016 в 19:33
Пишет jams:



URL записи

@темы: українське

15:59 

Гарно як

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
13.12.2015 в 12:14
Пишет jams:

13.12.2015 в 09:47
Пишет listik22:

9 известнейших замков Украины


URL записи

URL записи

@темы: українське

11:41 

Трохи помилився

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Кольори прапору змилили, бля. Не розпізнав Феанорінгів.
Суки, хто здійняв руку на Нацгвардію, краще не кажіть мені за патріотизм, все одно морда буде бита. Братовбивці, що прибігли за трьома уродами - мужоложцем, злодієм-гречкосієм і націонал-ганьбою України з його гістеричною бабою, що вам зробив той пацан-призовник.
Мордор вас любить, безславні ублюдки.
АПД Ті зміни до Конституції в усій роті читав один я. Не засуджую, на відміну від нечитавших.

@темы: Українське

17:30 

Хай буде так...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
24.08.2015 в 10:26
Пишет Klod:

З днем народження, країно!
Цінуйте свободу.
Любіть свою землю.
Перемагайте власних драконів.
І нехай повернуться живими і з перемогою всі ті, хто зараз боронить нашу країну.





URL записи

Українці, вітаю всіх з Днем Незалежності. Слава Нації - Смерть ворогам.

@темы: українське

16:42 

Так і є.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Якщо на українский прапор потрапляє кров - він стає червоночорним від люті.
З Днем Прапора, українці. Нехай він зостанеться навіки небесносонячних кольорів.

@темы: українське

21:12 

З приводу

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Якщо рекетир начепить на себе червоночорний прапорець, він все одно зостанеться рекетиром.
А взагалі - довгі вуха ФСБ стирчать з цієї історії аж бігом.
В такий час їздити на розборки з гранатометом можуть лише бандити або придурки.

@темы: українське

22:24 

Анархіст і рептілоїд

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.06.2015 в 09:29
Пишет riweth:

Анархист Матюкайленко и мировая закулиса: рептилоид
Рептилоид был синий, чешуйчатый и пах карамелькой. Ну, потому что он карамельки все время грыз. Когда рептилоид зашел в лагерь анархиста, там все спали, и даже отец Павел, который в противном случае непременно бы долго крестился, а потом сошел с ума. Анархист Матюкайленко нес стражу и бил комаров. Переплюйка тихо струилась, неся по течению не вражий труп, но спящего пьяного лесника, сложившего губы трубочкой и выдувающего со свистом что-то вроде «бери ложку, бери бак, нету ложки — беги так».
Рептилоид появился из предутреннего тумана, грустный, как сороконожка, и его большие немигающие глаза уставились на анархиста Матюкайленко — по крайней мере, анархисту с перепугу так показалось.

- Ты ошибся, - выдавил Матюкайленко. - Употребляли сегодня по течению выше. К леснику родня приехала.
- Иди ты в жопу, - грустно сказал рептилоид и добавил, - ссссс...
- Ого, как тебя, - покачал головой анархист, оправившись от первого шока — он вообще был морально устойчив, особенно после удара веслом во время знаменитого боя на пароме, когда будку паромщика отжал главгад Борис, канат достался приятелю интервента Валеры, а анархисту и его ребятам как-то пришлось отбивать проход, вернее, проплыв в Дубки, где уже топилась баня, - угораздило.
- Я — продукт коллективного бессознательного, - вздохнул рептилоид и снова добавил, - ссс.. Хотите карамельку? Она с наркотиками. Правда, я не знаю, с какими, но людям нравится.
Тут анархист заметил на плоском, еле выделяющемся над поверхностью лица носу рептилоида крохотные очки в проволочной оправе.
- Эх ты, - сказал он. - А еще тайное мировое правительство! Туды ее в качель. Как маленький. Карамельки!
- Ссс, - печально ответил рептилоид. - Но если ты ищешь однополой любви, то учти: я вооружен. У меня бластер со слабительным.
- Бедняга, - разжалобился анархист Матюкайленко. - Садись чаю попьем. А потом научу тебя пулемет собирать. Может, еще человеком станешь...

URL записи

@темы: українське

Barad Eithel

главная