І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від  riweth

Анархист Матюкайленко и политика

— Продавщица Люба и санитарка Маша наваляли вчера душегубу Харитону, — задумчиво сказал анархист Матюкайленко и помешал в котелке ложкой. Над Переплюйкой орали жабы, высыпали редкие звезды и носилась тучами ошалелая мошкара.
— Да не может быть! – возмутился папа рептилоида. – Хрупкие женщины, прекрасный пол, и такой ужас, как же так!
Он поправил очки, массивные, в роговой оправе, и сыграл пару аккордов на флейте.
— Да он у Любы курицу украл, и так, что сразу попался, губошлеп. А Маша пришла за гигиенической помадой, и началось, — сообщил анархист. – Такая жизнь у нас, защищаем мирное население.
— Воровство, убийство, — прошептал папа рептилоида и снова сыграл пару аккордов, томительных и щемящих, как плохо смазанная дверь в районной филармонии, — мой сын собирает пулемет – а ведь он такой талантливый мальчик. До чего мы докатились.
Рептилоид отвлекся от пулемета и показал папе кулак.
— Друже, почитай отца и мать, — назидательно сказал анархист Матюкайленко. – Кофе хотите? Да что там говорить, этому душегубу, например, меня заказали – за ситро и кильку в томате.
— Я вас умоляю, — голос папы рептилоида дрогнул, очки сползли набекрень, — я вас умоляю, — папа рептилоида встал, сшибив с бревна кружку с крепким кофе. – Только давайте не будем говорить о политике!
— Сссс, — сказал рептилоид и из синего сделался фиолетовым.

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Любив я Стругацьких і зараз люблю. А сину вже нецікаво.


19.05.2016 в 14:18
Пишет  silent-gluk:

А вот "литературно-критическая статья" с "Фанткритика"
Фанткритик - это ежегодный конкурс рецензий на книги, написанные в жанре фантастики. И литературно-критических статей о них же.

Итак.

СТРУГАЦКИЕ, КОТОРЫХ МЫ ПОТЕРЯЛИ

…Все преходяще, а музыка вечна!
«В бой идут одни старики»


Ценность книги и место автора в литературе — уравнение с переменными неизвестными. Кто отплывет в вечность, кто канет в Лету — предсказать в принципе невозможно. Мы никогда не узнаем, что современники думали о комедиях Аристофана и списках кораблей Гомера, зато можем быть уверены, что чудаку Пушкину современники предпочитали благонамеренного Загоскина, а про Джона Китса при жизни не сказали ни единого доброго слова. Невероятной популярностью лет этак сто назад пользовались приключения Ника Картера, сладкие словно патока сказки Чарской и залихватские романы Салиаса де Турнемира. Кто сейчас их читает?

Книги братьев Стругацких — символ эпохи. Как Гагарин и Луноход-1, Высоцкий и Евтушенко, стройотряды и дома пионеров, очереди за водкой и книгами. По ленивому « можно я лягу », саркастическому « Корнеев грруб!», или ехидному « цитируем мятежника Цурэна » узнавали друг друга физики и инженеры, богема и неформалы, КСПшники и студенты. Как и « Зовите меня Измаил », « Он заслужил покой », « Грех мой, душа моя, Ло-ли-та » цитаты эти обозначали принадлежность к интеллектуальному меньшинству, своему кругу. Стругацких перепечатывали на машинках и переписывали от руки, зачитывали и крали из библиотек, продавали втридорога и покупали за любые деньги. На них росли — поколениями. И задавались правильными вопросами. Где грань между подвигом и преступлением, чья судьба важнее — ученого или ребенка, стоит ли взрывать башню ПБЗ или возвращаться в концлагерь из светлого будущего, как жить, чтобы не тратить последние минуты на выкрик «дурак! подлец!» обращенный к себе самому.

читать дальше


Отсюда: krupaspb.ru/piterbook/fantkritik_rec.html?nn=45... (автор - Н.Батхен).

URL записи

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Нарешті закінчились ці ідіотські свята.
Я ніколи не любив ні перше травня, ні девяте. Перше не любив тому, що ніколи не вважав себе пролетарієм, від червоного кольору мене нудить, а те, як народ бухає ці три чотири дні - краще не згадувати.
Я вже мовчу за 9 травня, з якого замість дня скорботи зробили кіч. Правда росію переплюнути нам ніколи не вдавалося.
А останні кілька років це взагалі треш, угар і содомія.
Оце тільки наприкінці другого тижня нам дозволили вдихнути-видихнути і трохи розслабитись.
Хвала Богам - цього року все минуло відносно благопристойно.
Як там казав який-то блогер - Азов увійшов в Одесу і нікого не згвалтував. Хвашисти)))

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Ага, коли ми ними були, то якось сиділи біля построльового вогнища, випивали і базікали про різні речі,які тільки в голову приходили. І от забув уже, якого Моргота ми перейшли від справ Середзем я до справ земних і забалакали за Мазепу.
І я тоді сказав, хоч ніякий я в біса не пророк, що Україна лише тоді виборсається з колоніальної залежності, коли в Запоріжжі знімуть пам ятник Леніну, а у Полтаві поставлять пам ятник Мазепі.
Щоб було зрозуміло - пам ятник Леніну у нас був найбільшим і Україні, а від самої ідеї пам ятника Мазепі у Полтаві у всіх русофілів починалася істерика.
І вирішили ми тоді, що до цього діла доживуть хіба що наші онуки.
Як час прискорив біг...

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
29.04.2016 в 06:06
Пишет  jams:

)))


URL записи

все таки Орландо Блум зачотний мужик.

@темы: білочки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
29.04.2016 в 17:04
Пишет  silent-gluk:

И еще раз сонет Цурэна
Утащен отсюда: stihi.ru/2011/04/18/8493

Автор - Анатоль Страхов

Как лист увядший падает на душу
с дождём осенним, с утренним туманом -
так я ищу покоя в этой жизни,
а нахожу сырой земли молчанье.

Кто жаждет правды - должен знать о смерти:
она всегда приходит слишком рано.

Вино горчит и губы женщин.. Тоже..

Кто жаждет счастья - должен знать о боли
чуть больше пятилетнего ребёнка.

Хочу проснуться в чёрном небе ночи,
увидеть сверху игры всех влюбленных,
имея совье зренье или волчье.

Хочу понять, что потерял... Прощаясь,
я не пьянею, хоть и пью всё больше.


URL записи

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Тут мені розповіли прекрасне про Книгу Фанфіків.
Одна панночка захотіла там розмістити фанфік українською мовою. Їй прийшла електронка - "у нас абслужівают только па русскі", чи якось так. І видалили якийсь там дівочий фік про квіти, пташок і рожевих слоників.
Враховуючи новий дебільний дизайн КФ і і отакі білочки, треба, мабуть валити звідтіля. Погрався дядько і досить. Я і так там був як бегемот у вітальні серед дівчат і квітів.
А нині і взагалі.

@темы: білочки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Сергій Жадан

+ + +

І стільки світла. Щоразу. Навіки.
Друга лінія оборони.
Сонце, мов пальці, зігріває ріки.
Весна приходить до сірої зони.

Дощ у стриженому волоссі.
Відігрітий шматок країни.
Коли із зони виходять діти й дорослі,
там все одно лишаються звірі й рослини.

Там лишається небо, як порожня майстерня,
і земля, мов камінням, наповнена мерцями,
і мерці годують від травня до серпня
молоду кукурудзу своїми серцями,

вони відпоюють кров'ю сухе коріння,
гріють землю в її осерді,
у них за життя було стільки терпіння,
що воно лишилось навіть по смерті.

Вони перші прийшли сюди й померли перші.
Кров на одязі - всього лише плями.
Навіть по смерті, навіть померши
можна доглядати за травами і полями.

Можна сприймати смерть як скорботу.
Але в смерті завжди будуть резони.
Мертві роблять свою роботу.
Квітнуть дерева сірої зони.

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
09.04.2016 в 19:25
Пишет  Narwen Elenrel:

Нирнаэт
Вот допнулась писать о военном деле... и попадается мне такая красота. Очень в тему)))

Nirnaeth Arnoediad by Tolrone

изображение

Upd. Ну и чтобы два раза не вставать, еще один арт на ту же тему. Автора не знаю.

читать дальше

URL записи

@темы: сильмовське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від  riweth

Анархіст Матюкайленко та буддистський террорист

Одного разу в селі Гикавка стався теракт. На поріг сільмагу прийшов якийсь дивний мужик, сів по-турецькому, заплющив очі і загудів, як паровоз: «Оммм». Продащиці Любі одразу стало недобре, вона впустила додолу банку огірків і сама мало не впала з драбини.
Гикавкою потекла така міцна нірвана, ніби її настояли на березових бруньках та червоному перці, аж шибки повилітали – але це нікого не турбувало. Головний багатій гикавський, Остап Могутня Діжка, раптом заснув серед білого дня в затінку, замість без утоми ганяти своїх робітників та заготовляти насіння. Отець Павло позіхнув, перехрестив рот і сів під дерево почитати єпархіальний вісник за 1760 рік – читво пізнавальне та перевірене часом.
А потужне «омм» лунало над Гикавкою і над переплюйською вільною течією, птахи засинали в повітрі, бабки завмирали із сапками, не в силах продовжувати обробляти свої безкінечні городи.
Анархіст Матюкайленко пішов в сільмаг за милом сааме цього дня. Він ніколи не купував мило та мотузку одночасно, щоб вороги не сподівались, а мотузку було куплено минулого разу. Тепер, бадьоро крокуючи Гикавкою, анархіст Матюкайленко зрозумів, що справи кепські. Біля ганку сільмага, поряд із тілом зомлілої Люби, терорист творив своє чорне недіяння. На ньому були кольоровий шарф, на кшталт тих, що носять столичні франти, намотавши довкола худих ший разів по шість-вісім, вузенькі брюки і навушники, від яких тягнулося в кишеню два дротики – червоний та зелений. Анархіст Матюкайленко з великою обережністю перерізав обидва і сів просто в пил, витираючи обличчя від поту.
– Так що, звіт в податкову нести? – спитав бухгалтер Федя, визираючи з-за шинкваса. – А то на тому тижні вони у головгада конфіскували п’ять тачанок та один заморський кулемет.
– Ходім, – сказав анархіст террористу. – Потеревенимо. Ти чого в Гикавку причвалав, хлющ?
– Так той, – заспано кліпаючи почервонілими очима, сказав недогодований буддист, – я ж теракт вчинив, село!. Приніс вам священнее полум’я буддизму, щоб ніхто не пішов…ніяк. Хто мені тепер гаджет полагодить?
– А ну не лайся при жінці! – рикнув анархіст. – Понавивчали слів, понапридумували. Будду, Дхарму, Сангху – все спохабив, га?
– Оммм, – почав буддист, – омммамама…

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Побратиму Французу - вічна пам ять. Не забудемо.

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
24.03.2016 в 10:18
Пишет  jams:

На правах рекламы:
кому нужна такая няшная футболка с ответочкой от кота-ката "зеленому человечку", тут есть - www.kapterka.com.ua/index.php…



URL записи

@темы: білочки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
12.03.2016 в 23:45
Пишет  danapria:

Давно пора.
Маю на увазі створення україномовного фандому. Без цього мені нікуди було приткнути свої твори, бо спроби перекладу заглохли на початковій стадії не з вини перекладачів, але через сумні зовнішні обставини. Але тепер у укропів є свій сайт, а там форум, фанфіки ну і все що треба. Співробітництво дуже заохочується.

ukropfandom.proboards.com/

URL записи

А це для тих, хто хоче писати й викладати фіки українською мовою і на українському майданчику. Українці, приєднуйтесь)

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.03.2016 в 15:10
Пишет  jams:

erin go bragh, славяне! )))








URL записи

Всіх ірландців - братів по крові і по історичній долі.

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
17.03.2016 в 17:14
Пишет  jams:

Все таки, положили. Теперь может отдохнуть от излучения красных волн...
надо поставить идола на границе с рахой пусть туда указывает и на грудь табличку повесить "нахер это туда". пусть туда излучает, им полезно





URL записи

Це коли зносять символ червоної чуми.

@темы: українське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
12.03.2016 в 10:37
Пишет  jams:

А войско крылатых драконов, выведенных Гитлером подо льдами Антарктиды, прилетит на помощь Азову через неделю. )))



URL записи

З Фаоільтіарною ми вже домовились, а то деякі Леголаса до себе зазвали. Ну нас завидки і взяли. Ісенгрім обжитись не встиг, як принесло цього дхойна. Вони ж між собою не мирять. Але чортів Геральт сказав, що на таких цікавих тваринок, як сепи, він ще не полював. Прийдеться їх на діло посилати по черзі - Фаоільтіарну на кацапів, а Відьмака - на сепів.

@темы: білочки

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
08.03.2016 в 11:19
Пишет  Vassa07:

И дорогой фандом тоже с праздником!


URL записи

@темы: особисте

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Був з нашими у Києві у справах - поспілкувався з "патріотами". Чи то я ненормальний, чи то вони ідіоти. Трохи до морд не дійшло. Скоро мене при слові "патріот" тіпати почне, їй пра.
Якби я був полтавським соцьким, то мобілізував би ото все до війська і подивився б, хто перший всереться.
Втомився від цієї поїздки. Все таки я не уявляв собі всієї міці орочого апарату пропаганди. І думав, що на розумних людей воно не впливає. Але, коли починаєш чути від цивілів неподобні речі, при чому чуєш це доволі часто... Ні, не про славянських мальчиков - в це вірять лише за поребриком. А в те, що хтось (він, вона, воно) з нашого незугарного політикуму зможе припинити війну.
Невже за два роки незрозуміло, що орки візьмуть стільки, скільки їм дадуть узяти. Цікаво, чим маємо ми платити за "Брестський мир"....
Це звісно тільки чутки, але...
І не подобається мені весь цей галас довкола Наді Савченко. Те, що вона по самурайськи хоче угробити себе - це її право. Але те, що її відвагу використовують для шантажу з натяками на якісь "поступки" - дуже зле.
звісно, я хочу, щоб вона вижила. Дуже хочу. Відважна жінка.
Але щось таке незрозуміле коїться, хоч на картах розкладай.

@темы: особисте

19:44

Ех...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
26.02.2016 в 13:49
Пишет  Viperidae Crotalus:

Країна

Німий розкаже глухому, як жити,
Сліпий опише світло і колір,
Гріхи батьків продовжаться в дітях -
Так і замкнеться коло.

Слова, написані на паркані,
Відшліфують до істини з часом.
Що - хороше, а що - погане
Нам розкажуть з-під масок.

Ми тільки в те віримо щиро,



URL записи

@темы: поезія

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Від  riweth

Анархист Матюкайленко и любовь

читать дальше

Анархист Матюкайленко и три гетьмана

читать дальше

@темы: українське