І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Нолофінве
далі, далі, далі...
Це був ельф, котрий грав на перемогу. Інакше він не міг - не вірте менестрелям, в далекому минулому він все таки сподівався перемогти Моргота)
Однак перемога Нолофінве мусила дорівнювати перемозі всього народу Нолдор. В Мандосі у нього бів час подумати, що у самотнього вершника мало шансів. І тому він спробував створити всенолдорську партію монархістів в надії на нолдорський союз.
Підняти на щит батькову тінь - це була його ідея. Щоб нікому кривдно не було.
Створення РДФ спантеличило миротворця, але не обеззброїло. Він намагався викликати з Мандосу батькову тінь, але його випередили, і на кону з явилася Тінь Фінве. Нолофінве спершу не хотів її визнавати, адже уже мав власне бачення привиду батька Фінве. Однак - Тінь Фінве говорила розумні речі, на тлі всезагального кипіння пристрастей.
Поволі здаючи керівні позиції під натиском свого доволі брутального брата і його родини, Нолофінве пригадав одного Смертного з зовсім іншого світу, і вирішив зробити хід конем...
Він згадав давню клятву і став назавжди номером другим. І одразу відчув полегшення на душі.
Тінь Фінве зникла... Зосталися двоє - Нолофінве і його старший брат.
Єдиний Нолдорський Фронт став дійсно єдиною родиною. Буяни Феанорінги і розсудливі Нолфінги дуже органічно доповнювали одне одного вкупі з Фінродом, котрий явно перекувався у Мандосі. Нолофінве звикся з роллю примирителя і не втрачав спокою навіть в палаті для буйних, куди його - ну абсолютно нізащо - відправили хижі санітари.
В Парламенті Ноло обрали спікером - посада, котра себе не виправдала. Створення законів для гри виявилось довгим і доволі затягнутим процесом. Назрівав катаклізм, і ось воно сталося.
Підтримати переворот спікер не міг. Занадто тяжкою була боротьба за демократію, щоб ось так, одразу переходити до чогось іншого.
В цьому біда логіків - вони не можуть мислити стрибкоподібно. І тому Ноло опинився під арештом.
Викрадення спікера палкою королевою допомогло йому перебороти підсвідомий страх кожного логіка - бути смішним. І у битву Ноло кинувся з задоволенням - останній бій цього світу був якраз його стихією.
А коли його брат, жорсткий, в чомусь жорстокий, але все одно улюблений віддав Камені Арді Оновленій, Нолофінве заплакав)
Нолофинвэ
перевод
Это был эльф, который играл на победу. Иначе он не мог - не верьте менестрелям, в далеком прошлом он все же надеялся победить Моргота)
Однако победа Нолофинвэ должна была равняться победе всего народа Нолдор. В Мандосе у него было время подумать, что у одинокого всадника мало шансов. И поэтому он попытался создать всенолдорскую партию монархистов в надежде на нолдорский союз.
Поднять на щит тень отца Финвэ - это была его идея. Чтобы никому обидно не было.
Создание РДФ озадачило миротворца, но не обезоружило. Он попытался вызвать из Мандоса отцовскую тень, но его опередили, и на кону появилась Тень Финвэ. Нолофинвэ сначала не хотел ее признавать, ибо уже имел собственное видение призрака отца Финвэ. Однако - Тень Финвэ говорила разумные вещи на фоне всеобщего кипения страстей.
Медленно сдавая руководящие позиции под натиском своего довольно резкого брата и его семьи, Нолофинве вспомнил одного Смертного из совсем другого мира, и решил сделать ход конем ...
Он вспомнил о давней клятве и стал навсегда номером вторым. И сразу почувствовал душевное спокойствие.
Тень Финвэ исчезла ... Остались двое - Нолофинвэ и его старший брат.
Единый Нолдорский Фронт стал действительно единой семьей. Буяны Феаноринги и здравомыслящие Нолфинги очень органично дополняли друг друга вкупе с перевоспитавшимся в Мандосе Финродом. Нолофинвє свыкся с ролью примирителя и не терял спокойствия даже в палате для буйных, куда его - ну абсолютно ни за что - отправили хищные санитары.
В Парламенте Ноло избрали спикером - должность, которая себя не оправдала. Создание законов для игры оказалось долгим и довольно затянутым процессом. Назревал катаклизм, и вот она, революция, о которой втайне говорили все и вся - свершилась.
Поддержать переворот спикер не мог. Слишком тяжелой была борьба за демократию, чтобы вот так, сразу переходить к чему-то другому.
В этом беда логиков - они не могут мыслить скачкообразно. И поэтому Ноло оказался под арестом.
Похищение спикера пылкой королевой Берутиэль помогло ему преодолеть подсознательный страх каждого логика - оказаться смешным. И в битву Ноло бросился с удовольствием - последний бой этого мира был как раз его стихией.
А когда его брат, жесткий, в чем-то жестокий, но все равно любимый отдал Сильмариллы Арде Обновленной, Нолофинвэ заплакал) [
Саурон
далі, далі, далі...
Саурон з явився на кону під час доволі складної ситуації - конфронтації РДФ та монархістів. Задача цього анонімного персонажа була - підкреслювати помилки Нолдор і доводити їх вигідність Темним Силам.
Але дуже швидко цей єхидний Темний отримав повнокровне життя.
Саурон з Лорієнського Саду, це Локі, котрий з висоти свого досвіду дивиться на життєву гру і насміхається над нею. Він знає таємні пороки і Світлих і Темних, недарма постійно носить з собою ціком таємну картотеку. Він і сам має свої слабкості - бо дуже любить жінок, і тому якось потрапив під гарячу руку мстивої Берутіель.
Цей Саурон не злий, і не жорстокий - він набагато гірший, бо для нього немає нічого святого. Він симпатизує обраним персонажам з обох боків виборного протистояння, від Володаря Тьми тримається подалі - хоча насміхатися давня неприязнь не заважає, зневажає Валар - за їхню декларовану зверхність і показну байдужість до життєвої гри, посміюється над Телері, котрим, здається, дійсно аби вобла з пивом, до нолдор має складні приязні стосунки давнього ворога до гідного супротивника.
Дикий Аварь його дратує, зате до Туріна Саурон відчуває якусь симпатію навпіл з жалістю.
І, звичайно ж, він добре ставиться до Нолофінве - в якому відчуває своє дзеркальне відображення.
Окрема історія - з одруженням нашого Локі. Саурон самотній був просто єхидним трікстером, Саурон одружений почав дбати про суспільство Лоріену. І, хоча капості робити не перестав, вони вже перестали мати руйнівний характер.
В Дагор Дагоррат Саурон переходить на бік Нолдор - цілком вмотивовано. Він більше не хоче руйнувати - у нього родина і перспективи на майбутнє.
І тому він з задоволенням нищить назгулів - власне породження - а перед тим відкриває пронозам-журналістам більшість таємниць.
З поля битви Саурон іде хоч і в своєму звичному чорному пальто, але просвітлений і упокорений. До своєї красуні-ваніе.
Саурон
перевод
Саурон появился на сцене во время достаточно сложной ситуации - конфронтации РДФ и монархистов. Задача этого анонимного персонажа была - подчеркивать ошибки Нолдор и доказывать их выгоду для Темных Сил.
Но очень быстро этот ехидный Темный зажил полнокровной жизнью.
Саурон из Лориэнского Сада - это Локи, который с высоты своего опыта смотрит на жизненную игру и насмехается над ней. Он знает тайные пороки и Светлых и Темных, и недаром постоянно носит с собой совершенно секретную картотеку. У него тоже есть слабости - Сау очень любит женщин, и потому попал однажды под горячую руку мстительной Берутиэль.
Этот Саурон не злой и не жестокий - он намного хуже, потому что для него нет ничего святого. Он симпатизирует избранным персонажам с обеих сторон предвыборного противостояния, от Властелина Тьмы держится подальше - хотя насмехаться над ним давняя неприязнь не мешает, презирает Валар - за их декларируемое превосходство и показное равнодушие к жизненной игре, посмеивается над Телери, которым, кажется, действительно лишь бы была вобла с пивом, к Нолдор относится как давний враг к достойному противнику.
Дикий аварь его раздражает своим пацифизмом, зато к Турину Саурон чувствует какую-то симпатию пополам с жалостью.
И, конечно же, он хорошо относится к Нолофинвэ - в котором чувствует свое зеркальное отражение.
Отдельная история - с бракосочетанием нашего Локи. Саурон одинокий был просто ехидным трикстером, Саурон женатый начал заботиться о благополучии общества Лориэна. И хотя пакости делать не перестал, их характер стал намного менее разрушительным.
В Дагор Дагоррат Саурон переходит на сторону Нолдор - вполне мотивировано. Он больше не хочет разрушать - у него семья и перспективы на будущее.
И поэтому он с удовольствием уничтожает назгулов - собственное порождение - а перед тем открывает пронырам-журналистам очень много тайн.
С поля битвы Саурон идет хоть и в своем обычном черном пальто, но просветленный и смиренный. К своей красавице- Ваниэ)))
АПД - Я потому не завел для Сау отдельного дневника, что не хотел осознавать его ровней основному персонажу. Но - что выросло то выросло.
далі, далі, далі...
Це був ельф, котрий грав на перемогу. Інакше він не міг - не вірте менестрелям, в далекому минулому він все таки сподівався перемогти Моргота)
Однак перемога Нолофінве мусила дорівнювати перемозі всього народу Нолдор. В Мандосі у нього бів час подумати, що у самотнього вершника мало шансів. І тому він спробував створити всенолдорську партію монархістів в надії на нолдорський союз.
Підняти на щит батькову тінь - це була його ідея. Щоб нікому кривдно не було.
Створення РДФ спантеличило миротворця, але не обеззброїло. Він намагався викликати з Мандосу батькову тінь, але його випередили, і на кону з явилася Тінь Фінве. Нолофінве спершу не хотів її визнавати, адже уже мав власне бачення привиду батька Фінве. Однак - Тінь Фінве говорила розумні речі, на тлі всезагального кипіння пристрастей.
Поволі здаючи керівні позиції під натиском свого доволі брутального брата і його родини, Нолофінве пригадав одного Смертного з зовсім іншого світу, і вирішив зробити хід конем...
Він згадав давню клятву і став назавжди номером другим. І одразу відчув полегшення на душі.
Тінь Фінве зникла... Зосталися двоє - Нолофінве і його старший брат.
Єдиний Нолдорський Фронт став дійсно єдиною родиною. Буяни Феанорінги і розсудливі Нолфінги дуже органічно доповнювали одне одного вкупі з Фінродом, котрий явно перекувався у Мандосі. Нолофінве звикся з роллю примирителя і не втрачав спокою навіть в палаті для буйних, куди його - ну абсолютно нізащо - відправили хижі санітари.
В Парламенті Ноло обрали спікером - посада, котра себе не виправдала. Створення законів для гри виявилось довгим і доволі затягнутим процесом. Назрівав катаклізм, і ось воно сталося.
Підтримати переворот спікер не міг. Занадто тяжкою була боротьба за демократію, щоб ось так, одразу переходити до чогось іншого.
В цьому біда логіків - вони не можуть мислити стрибкоподібно. І тому Ноло опинився під арештом.
Викрадення спікера палкою королевою допомогло йому перебороти підсвідомий страх кожного логіка - бути смішним. І у битву Ноло кинувся з задоволенням - останній бій цього світу був якраз його стихією.
А коли його брат, жорсткий, в чомусь жорстокий, але все одно улюблений віддав Камені Арді Оновленій, Нолофінве заплакав)
Нолофинвэ
перевод
Это был эльф, который играл на победу. Иначе он не мог - не верьте менестрелям, в далеком прошлом он все же надеялся победить Моргота)
Однако победа Нолофинвэ должна была равняться победе всего народа Нолдор. В Мандосе у него было время подумать, что у одинокого всадника мало шансов. И поэтому он попытался создать всенолдорскую партию монархистов в надежде на нолдорский союз.
Поднять на щит тень отца Финвэ - это была его идея. Чтобы никому обидно не было.
Создание РДФ озадачило миротворца, но не обезоружило. Он попытался вызвать из Мандоса отцовскую тень, но его опередили, и на кону появилась Тень Финвэ. Нолофинвэ сначала не хотел ее признавать, ибо уже имел собственное видение призрака отца Финвэ. Однако - Тень Финвэ говорила разумные вещи на фоне всеобщего кипения страстей.
Медленно сдавая руководящие позиции под натиском своего довольно резкого брата и его семьи, Нолофинве вспомнил одного Смертного из совсем другого мира, и решил сделать ход конем ...
Он вспомнил о давней клятве и стал навсегда номером вторым. И сразу почувствовал душевное спокойствие.
Тень Финвэ исчезла ... Остались двое - Нолофинвэ и его старший брат.
Единый Нолдорский Фронт стал действительно единой семьей. Буяны Феаноринги и здравомыслящие Нолфинги очень органично дополняли друг друга вкупе с перевоспитавшимся в Мандосе Финродом. Нолофинвє свыкся с ролью примирителя и не терял спокойствия даже в палате для буйных, куда его - ну абсолютно ни за что - отправили хищные санитары.
В Парламенте Ноло избрали спикером - должность, которая себя не оправдала. Создание законов для игры оказалось долгим и довольно затянутым процессом. Назревал катаклизм, и вот она, революция, о которой втайне говорили все и вся - свершилась.
Поддержать переворот спикер не мог. Слишком тяжелой была борьба за демократию, чтобы вот так, сразу переходить к чему-то другому.
В этом беда логиков - они не могут мыслить скачкообразно. И поэтому Ноло оказался под арестом.
Похищение спикера пылкой королевой Берутиэль помогло ему преодолеть подсознательный страх каждого логика - оказаться смешным. И в битву Ноло бросился с удовольствием - последний бой этого мира был как раз его стихией.
А когда его брат, жесткий, в чем-то жестокий, но все равно любимый отдал Сильмариллы Арде Обновленной, Нолофинвэ заплакал) [
Саурон
далі, далі, далі...
Саурон з явився на кону під час доволі складної ситуації - конфронтації РДФ та монархістів. Задача цього анонімного персонажа була - підкреслювати помилки Нолдор і доводити їх вигідність Темним Силам.
Але дуже швидко цей єхидний Темний отримав повнокровне життя.
Саурон з Лорієнського Саду, це Локі, котрий з висоти свого досвіду дивиться на життєву гру і насміхається над нею. Він знає таємні пороки і Світлих і Темних, недарма постійно носить з собою ціком таємну картотеку. Він і сам має свої слабкості - бо дуже любить жінок, і тому якось потрапив під гарячу руку мстивої Берутіель.
Цей Саурон не злий, і не жорстокий - він набагато гірший, бо для нього немає нічого святого. Він симпатизує обраним персонажам з обох боків виборного протистояння, від Володаря Тьми тримається подалі - хоча насміхатися давня неприязнь не заважає, зневажає Валар - за їхню декларовану зверхність і показну байдужість до життєвої гри, посміюється над Телері, котрим, здається, дійсно аби вобла з пивом, до нолдор має складні приязні стосунки давнього ворога до гідного супротивника.
Дикий Аварь його дратує, зате до Туріна Саурон відчуває якусь симпатію навпіл з жалістю.
І, звичайно ж, він добре ставиться до Нолофінве - в якому відчуває своє дзеркальне відображення.
Окрема історія - з одруженням нашого Локі. Саурон самотній був просто єхидним трікстером, Саурон одружений почав дбати про суспільство Лоріену. І, хоча капості робити не перестав, вони вже перестали мати руйнівний характер.
В Дагор Дагоррат Саурон переходить на бік Нолдор - цілком вмотивовано. Він більше не хоче руйнувати - у нього родина і перспективи на майбутнє.
І тому він з задоволенням нищить назгулів - власне породження - а перед тим відкриває пронозам-журналістам більшість таємниць.
З поля битви Саурон іде хоч і в своєму звичному чорному пальто, але просвітлений і упокорений. До своєї красуні-ваніе.
Саурон
перевод
Саурон появился на сцене во время достаточно сложной ситуации - конфронтации РДФ и монархистов. Задача этого анонимного персонажа была - подчеркивать ошибки Нолдор и доказывать их выгоду для Темных Сил.
Но очень быстро этот ехидный Темный зажил полнокровной жизнью.
Саурон из Лориэнского Сада - это Локи, который с высоты своего опыта смотрит на жизненную игру и насмехается над ней. Он знает тайные пороки и Светлых и Темных, и недаром постоянно носит с собой совершенно секретную картотеку. У него тоже есть слабости - Сау очень любит женщин, и потому попал однажды под горячую руку мстительной Берутиэль.
Этот Саурон не злой и не жестокий - он намного хуже, потому что для него нет ничего святого. Он симпатизирует избранным персонажам с обеих сторон предвыборного противостояния, от Властелина Тьмы держится подальше - хотя насмехаться над ним давняя неприязнь не мешает, презирает Валар - за их декларируемое превосходство и показное равнодушие к жизненной игре, посмеивается над Телери, которым, кажется, действительно лишь бы была вобла с пивом, к Нолдор относится как давний враг к достойному противнику.
Дикий аварь его раздражает своим пацифизмом, зато к Турину Саурон чувствует какую-то симпатию пополам с жалостью.
И, конечно же, он хорошо относится к Нолофинвэ - в котором чувствует свое зеркальное отражение.
Отдельная история - с бракосочетанием нашего Локи. Саурон одинокий был просто ехидным трикстером, Саурон женатый начал заботиться о благополучии общества Лориэна. И хотя пакости делать не перестал, их характер стал намного менее разрушительным.
В Дагор Дагоррат Саурон переходит на сторону Нолдор - вполне мотивировано. Он больше не хочет разрушать - у него семья и перспективы на будущее.
И поэтому он с удовольствием уничтожает назгулов - собственное порождение - а перед тем открывает пронырам-журналистам очень много тайн.
С поля битвы Саурон идет хоть и в своем обычном черном пальто, но просветленный и смиренный. К своей красавице- Ваниэ)))
АПД - Я потому не завел для Сау отдельного дневника, что не хотел осознавать его ровней основному персонажу. Но - что выросло то выросло.
@музыка: Оргия праведников "Путь во льдах"
@настроение: ранково-сонне
@темы: сильмовське, білочки
Так президент Янукович сказав
