Barad Eithel — @дневники: асоциальная сеть

вторник, 11 сентября 2012

20:01

Продовження війни

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Т10-113. Эльф-нолдо в руднике. Рейтинг - за счет трэша. Без ХЭ.

Майже на левел... Снитися мені скоро будуть ці левели). Але тема, здається, розкрита непогано.

Продолжение войны

Сплав из гнева и вины -
та же сталь.
Продолжение войны...
Нолдо, встань!
Фаэртано

Мой сосед справа все время бредит. Не знаю сколько это длится - здесь нет времени... Он шепчет о свете, хочет увидеть свет, хотя бы искорку света.
Мой сосед слева, тот, кого я называю "нильдо", занят своим обычным делом. Он почти не отдыхает, но, несмотря на это, еще довольно бодр.
Во время короткой передышки, которую нам позволяют сделать твари, нильдо пытается перепилить цепь.

читать дальше
Он знает, что это невозможно, но трет и трет кольцо кандалов на ноге каким-то ржавым обломком.
У нильдо на этот счет целая теория - он считает, что ангбандское железо можно одолеть только подобным ему. Что этот металл, злобный и будто бы живой, в конце концов уничтожит собрата.
Я не знаю, как их зовут - этих эльдар. Тот, кто справа, кажется нарготрондец, а с тем, кто слева, в той прежней жизни мы были знакомы, но не очень коротко.
Теперь я зову его - нильдо, друг...
В той, прежней жизни, я был знаменосцем самого отважного короля этого мира. Я видел гибель своего лорда, и видел стяг нашего войска в луже его крови.
Я думаю, что это к лучшему, потому что не представляю Астальдо здесь. Я тоже хотел умереть, когда очнулся в цепях, но меня удержал нильдо. Он спокоен и уверен, что мы выберемся отсюда.
Сосед справа тоже был спокоен - но один раз, после очередного удара плетью, бросился на надсмотрщика.
Его забрали от нас, потом вернули вот таким - с выжженными глазами. Катать тачку - сказали - по прямому штреку, он сможет. Теперь он умирает - и хочет увидеть свет...
Я не знаю его имени, я не помню имени нильдо, я никому не называл своего - здесь нет имен, как нет и времени.
Нильдо говорит, что ему удалось приручить самодельный напильник, и цепь начала поддаваться. Я не очень то в это верю, но если эстель оставит меня, то я повторю судьбу соседа справа.
Передышка окончена - нас поднимают на работу. Сосед справа не встает, я так и не заметил, когда он замолчал...
Надсмотрщик, здоровенный орк, пинает мертвого сапогом. Я закрываю глаза. Когда открываю их - понимаю, что случилось страшное...
Нильдо швырнул в орка киркой... Мой спокойный и рассудительный нильдо.
Его забрали куда-то наверх. Может вернут - искалеченным... Может ему повезет, и он умрет до того, как страдания станут невыносимыми...
У меня теперь другие соседи по штреку. И слева и справа.
Я нашел кусок железа, оброненный нильдо... Теперь я тру цепь, жертвуя для этого немногими часами сна и отдыха.
"Мы все еще на войне, - говорил нильдо, - и это наша битва"
Я так и не могу вспомнить его имени...

«Піддивився на сайті "Барад-Ейтель"» на Яндекс.Фотках

@музыка: тихо грає Альбіноні

@настроение: сонно-меланхолічне

@темы: моя творчість

URL

11:02

Зведення з поля битви. 4 левел, драббли.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Поранений нолдо в легкому шоці - драббли на 4 левел здається подобаються всім. Ну більш-менш. Більше того, деякі критики запевняють, що ми стали краще писати. :gigi:

Я можу сказати з усією впевненістю, що другий левел у нас кращий і за третій і за четвертий. І за виконанням, і за сюжетами. Однак - народу подобаються жахи, які я, наприклад, довго з себе вимучував на обидва левели. І впевнений і досі, що оповідки були б набагато кращими без оцих подробиць. Однак нас хвалять навіть "гості ФБ", а тому бажаючі оцінити - знайдуть наводку постом нижче)

Тепер, як завжди, про наших колег.
З цікавістю спостерігаю зворотній процес - на другий левел творчість була менше обсягом і нижче якістю. Це змушує мене задумливо чухати потилицю, роздумуючи про психологічні цікавинки.

враження, такі вони враження

Перевод впечатлений

@музыка: Мельница "Дракон"

@настроение: сміюся аж кашляю

@темы: ФБ

URL

понедельник, 10 сентября 2012

15:35

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

07:12

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

воскресенье, 09 сентября 2012

14:09

Гавані... Знову Гавані...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

09.09.2012 в 11:41

Пишет Альре Сноу:

***
Когда глюки приходят, их надо записывать. А не оставлять лежать в голове на полгода. Потому что все равно потом возьмет за горло и заставит записать. Вот как сейчас.

Гавани Сириона, не вполне живые феаноринги, безыдейный ангст, 285 слов***
Над морем догорал закат. Багряное зарево в полнеба - в цвет крови, которой столько пролилось за этот бесконечный день...
Маэдрос устало оперся на меч, глядя на заходящее солнце. "Мы опять проиграли, - стучало в висках. - Снова. Все напрасно." Неверными шагами он двинулся вдоль берега - туда, где ожидала цена, заплаченная за сегодняшнюю битву.
Они лежали рядом, у самой линии прибоя - видно, так и бились спина к спине, пока кто-то из двоих не пропустил удар... Рыжие волосы, спутанные, втоптанные в песок. Побелевшие пальцы, в последнем усилии сжатые на рукояти меча. Изорванный плащ, бурые пятна на алой ткани...
Вот и вся победа. Камень вновь ускользнул из рук, и теперь навсегда... а младшие братья мертвы. Ему хотелось сказать - так нечестно, это я должен лежать здесь, уткнувшись лицом в мокрый песок, я, а не они - но старший сын Феанора слишком хорошо знал, что на войне не бывает "честно". Ни на одной из войн.
Он не услышал шагов Маглора за спиной, только почувствовал знакомое присутствие. Менестрель молчал - зная власть слов, он знал, что сейчас все слова бессильны. "Идем отсюда" - одними глазами.
Маэдрос кивнул. "Им здесь не место". Наклонившись, он поднял на руки старшего близнеца - осторожно, будто спящего - и поразился, каким тот оказался легким. Маглор подхватил младшего.
Не оборачиваясь, последние из феанариони зашагали прочь - от побежденного города, от равнодушного моря, от своей безнадежной войны.

...Погребальный костер. Пламя - к пламени. Для нас, сыновей Огненного Духа, нет иного пути...
Кажется, он произнес это вслух, потому что Маглор что-то негромко спросил.
- Что?
- А для нас кто сложит костер? - повторил менестрель. - Мы ведь последние.
- Не бойся, - Маэдрос усмехнулся бы, если мог. - Уверяю, на нас с тобой огня хватит.

URL записи

@музыка: нема

@настроение: пацієнт швидше живий, ніж мертвий))

@темы: сильмовське, фанфік

URL

02:29

Хроніки партизанського госпіталю.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Продер очі серед ночі і не можу заснути. Хріново...
Кашель геть замучив.

А ще ФБ піднесла черговий сюрприз - приємна мені людина закрила від мене дайрік. Перед тим ми з нею доволі в'яло дискутували на тему смішного і не смішного гумору нашої відважної команди, а також - наскільки гумор гармоніює з каноном. Без різких яких-то слів і взаємних образ.
В усякому разі Ноло може присягнути на Сильмариліоні, що не грубив, не хамив і нікого не ображав. :bricks:

Гадство, як хочеться напитись... Тано обіцяв передати коньячку і не привіз, паразит.

@музыка: нема

@настроение: війна в Криму - усьо в диму

@темы: особисте

URL

02:13

Битва продовжується. Позаконкурсне, челлендж.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

09.09.2012 в 01:02

Пишет fandom Silmarillion 2012:

fandom Silmarillion 2012: Внеконкурс: Level II. Quest 4: челлендж от G до PG-13

URL записи

@музыка: нема

@настроение: хрінове

@темы: ФБ

URL

суббота, 08 сентября 2012

17:32

Відьомське

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

08.09.2012 в 15:15

Пишет riweth:

И так всегда. Один на берегу, другого ждет привычный экипаж. Я буду у кого-нибудь в долгу, а ты свои вовеки не отдашь. Бессонница...поклажа и из поклаж.
Уснут порты в тумане и дожде, наполнятся тугие паруса. Не поминай, ни в горе, ни в нужде, ни платой за тепло и чудеса. Посмотришь, пригорюнишься - а сам?
И нам не ждать рассвета и пути, и нам не быть с любимыми ни дня. И только ты лететь - а ветер стих. И только вскачь - а пища не в коня. И света нет. И никакой меня.
Но нам обоим мера дорога.
И мы смолчим.
Пойдем переморгать.

URL записи

@музыка: Мандри "Ніжна королівна"

@настроение: лежу, читаю...

@темы: поезія

URL

01:08

Мисливські історії

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Т5-24/Т10-14. Фингон и Келегорм. "Вино-Пари-Охота-Утреннее осознание вчерашних безумств"

Про те, як кузени на перевертня полювали...

Охотнички

Келегорм скучал…
Скучать он начал с того момента, когда его любимый брат Куруфин подружился с гномами и начал изучать основы кхуздула.
Если Атаринке чем-то серьезно увлекался, то все остальное для него переставало существовать. Этим он напоминал отца – Феанаро поступал так же. Но то, что позволительно было отцу, раздражало у брата.
- Не с кем даже на охоту поехать, - ворчал Турко.
- Хуана возьми, - ответствовал брат и снова разворачивал свиток с грамматикой гномьего языка.
- С тобой хоть поговорить можно, а с Хуаном? – вопрошал Келегорм драматически.
- Говорят, что валинорские гончие иногда разговаривают, - огрызался Куруфинвэ, - вот и пообщаетесь.
Потом брат вообще подался с гномами в какой-то их заброшенный рудник, и Келегорм остался скучать один.
читать дальше

@музыка: нема

@настроение: спати час

@темы: моя творчість

URL

00:15

Асоціативне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Левели, такі вони левели...

Покорписався в архіві ноута і знайшов опис шлюбної ночі двох істот, схожих на ельфів. Мені здається, що подібні речі і варто описувати якось так... натяками. Або взагалі не описувати.
Старомодний я, ага)).
Сюжет такий...
Двом закоханим з багатьох причин загрожує розлука. Екзальтована пара таки вирішує одружитись і померти удвох опісля кількох ночей палкого кохання...

Леді Тім "Безіменний сувій"

@музыка: флейта, знову флейта

@настроение: так собі

@темы: літературне

URL

четверг, 06 сентября 2012

21:12

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

16:02

Біле полум'я, стяг наш білий...

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Пишет Jedith:

...вот этот стих Кеменкири будто на ветру плещется:

"...who fell at last in flame of swords
with his white banners and his lords."
Leithian, VI

Где же мы были, что же мы раньше делали? -
Соком древесным, светом, корой и листьями...
Бьется над башнями белое знамя, белое,
Гибель твою не желая принять за истину.

Не отступали мы - пали, неупокоены,
Рядом - и миги последние были схожими.
Белое небо Хитлума так устроено,
Чем-то всегда на знамя твое похожее.

Там, где мы прожили, отгоревало прежнее,
Где прорастали мы - травы взлетели пламенем.
Видишь, над башней облако белоснежное?
Я объявляю его королевским знаменем.

...Так и дошли, догорая, но до предела мы,
Так и взлетали пеплом - непобедимые...
Белое знамя, белое пламя, белое -
То, на двоих одно и на всех единое.

08.07.05, Балашиха, траншея № 1

URL комментария

@музыка: Фірнвен Пісня для Фінгона

@настроение: Прокачується

@темы: сильмовське, поезія

URL

10:18

Хроніки партизанського госпіталю

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

З чого починати - з хорошого, чи з поганого...
Хороше - дохтур обіцяє, що коли не буде Ускладнень, то через десять днів я вилечу звідси птурсиком. Він саме так і вимовляє це слово - Ускладнення, з великої літери.
Я в медицині тупий - я думав, що коли з самого початку все добре, то й далі так буде. Але добрий дохтур розшифрував мені, що ці самі Ускладнення можуть являтись з п'ятого по восьмий день у вигляді нагноєння, або післяопераційної пневмонії (Ноло стає розумний - таких слів нахапався, навіть знає що таке Псевдомонас Аеругіноза :gigi:

Від усього серця сподіваюся, що я для цієї пані несмачний)
Погане - щось мене звечора морозило і кашель посилився. Потішаю себе тим, що це нервовий рефлекс опісля розмови з моїм Айболітом.
Ну і вчора мене дістали відвідувачі.
рефлексії злючого Ноло
Я зі своєю болячкою тяжко шифруюсь - окрім рідних де я, і що зі мною знають тільки леді Тім і Тано. Дядечко сказав на фірмі, що заслав мене у службове відрядження. Як я опісля буду пояснювати свій вигляд в'язня Ангбандського концтабору - то вже мої поблеми :rotate:

Ну, і попрохав, щоб зі мною поїхала сеструха, щоб дружина не бачила мене в безпомічному стані. Ото дурість, коли рани козаченькові має перев'язувати дівчинонька, або дружинонька. Люба половина мусить бачити коханого або з шаблею і на коні, або у труні. Але ні в якому разі - слабким і безпомічним.
З тих же міркувань я абсолютно проти присутньости чоловіків на пологах. В давнину їх не пускали витріщатись на це неестетичне видовище і правильно робили.
А тут мене відвідав давній друг зі своєю френдесою. Йому прохопився Тано. Друг - чи радше сказати приятель - став мажором і живе в столиці. Я звичайно зрадів...
Але зараз у мене якесь таке осанве, і я зрозумів, що приятель і його дівуля прийшли на мене подивитись з якоюсь нездоровою цікавістю. Ну от як ідуть дивитись на фільм жахів, прихопивши попкорн.
А перехопивши погляд дівиці, я ще раз привітав себе подумки з тим, що заборонив приїздити дружині.
Коли вони пішли, мені захотілося до сортиру. Палата у мене VIP, дякувати дядечкові, котрий знову інвестував гроші в моє одужання (мене б самого жаба задавила платити за зайвий комфорт) Сортир у тамбурі біля дверей. А ті двоє зупинились у коридорі, роздивляючись, куди йти.
І цей говнюк говорить своїй дівці - "Славка слился. Год-два еще протянет, а потом закопают. С таким диагнозом долго не живут"
Хрін тобі, сучий сину, я ще й тебе переживу і твоїх онуків. Хотів вийти і дати в писок, як у дитинстві - але вчасно зрозумів, що я для таких вправ ще заслабкий.
Падлюка, ми ж з ним до одного класу ходили. А він це сказав з задоволенням глядача страшного фільму - зараз, мовляв, ось цього чудака проковтне чудовисько.
О люди, люди... Свині ви, а не люди.

@музыка: нема

@настроение: повбивав би...

@темы: особисте

URL

среда, 05 сентября 2012

10:14

ФБ-асоціативне

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

04.09.2012 в 22:10

Пишет Klod:

Юрій Іздрик

вогонь просувається з балки на балку повільно і сторожко ніби людина
як в воду рибалка пірнаєш в астрал ти з нагоди погоди і вільної днини
на сході — содом і на півдні — гоморра а будді по кайфу чи по барабану
і будда не буде пропарювать пори підчищувать чакри прокачувать прану
у будди своє біле вуду на щодень у будди своя чорна карма щоночі
і полум'я гасять невидимі води та полум'я вперто гаситись не хоче
зі щабля на щабель із балки на балку спинаються іскри без сну й без упину
синиця й журавель підсвистують здалеку — і будда всміхається наче людина

URL записи

@музыка: в навушниках - Гріг, фк 5

@настроение: лежу, нудьгую

@темы: поезія

URL

вторник, 04 сентября 2012

01:20

Кросовер... Теж кросовер. Для відпочинку від ФБ

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Т4-24/Т10-8. Джек Воробей и Берен идут в Ангбанд за сильмариллом.

Три бриллианта для Джека Воробья

сміятись тут

@музыка: вимкнув

@настроение: вже тричі вилаяли, треба спати. А то ще іграшку відберуть

@темы: моя творчість

URL

понедельник, 03 сентября 2012

23:07

Хроніки партизанського госпіталю.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Маю все, що потрібно цивілізованій людині) Відправив сеструху відпочивати - вона замучилась мене стерегти - і розкошую.
Без цих клятих дренажів жити стало набагато легше. Дохтур задоволений, говорить, що я тільки що не регенерую (а добре було б), і що у мене навіть температура не підвищилась (а повинна?) Дихати ще боляче, кашляти взагалі жахливо, однак - усе пізнається у порівнянні.
Тільки-но отримав ноута - посварився на Яндексі з якимось придурком з Донбасу. Я його не чіпав, воно само прилізло. Між іншим - за "телячу мову" я замолоду не полінувався приїхати на інший край міста, щоб набити клієнту морду. Запальний тоді я був - одно слово першодомівець)) Треба і цього типа попередити, що можу приїхати як одужаю :gigi:

Сеструха, окрім збірки поезій, роздобула мені коротку історію Польші - на мові оригіналу. Лежав, читав - і знову прийшла до голови думка про суб'єктивність історії як науки.
Про історичну правду, котрої немає
Ось що пише зацний пан Буковинський:
"Болеслав Сміливий воював багато з Руссю, Мадярами та Чехами. Всі його війни були переможними. Найбільшою перемогою Болеслава Сміливого було взяття Києва і осадження в ньому великого князя Ізяслава, котрий був вірним васалом Польщі"
Нема у мене під рукою літописів і нашого пана Грушевського до цитування, тому приводжу по пам'яті.
Князь Ізяслав не був крулю Болеславу жодним васалом. Навпаки - яко добрий сусід і союзник - він був одруженим з його дочкою.
В Києві сталося повстання проти Ізяслава - князь був сам винен, бо так боявся власного люду, що не хотів в виду наступаючих половців збирати рать і озброювати ополчення. Ізяслав утік до свого тестя разом зі своїми дружинниками. І попрохав військової помочі в рамках союзної угоди.
Тим часом кияни обрали князем Всеслава Полоцького, якого Ізяслав тримав у темниці. Але Всеслав, не бажаючи мати на голові оборону Києва проти київського ж князя, тихо змився до свого Полоцька. Рать з городян розсіялась і до Києва вступили - увага - син Ізяслава, Мстислав з військом, та неякий Казімеж, воєвода польського короля, також з військом.
Ну, тут почалися кари на винних, суди та розправи... Ізяслав прибув до Києва за кілька тижнів по тому об руку з Болеславом.
Де тут війна? Де тут звитяжна битва сміливого польського короля?
Більше того, поляки-союзники почали вести себе у Києві по хамськи, простіше говорячи - мародерствувати. Кияни почали їх потихеньку давити - то один зникне, то другий. Зрештою Ізяслав змушений був відпровадити тестя додому, бо його дружина зменшилася трохи не вдвоє без усякої війни.
А тепер сиджу я і думаю - історія це наука? Зараз я сміюся над поляками, але поляк може мені сказати, що навпаки - версія пана Грушевського є чистою вигадкою, а правий пан Буковинський. Які докази можуть бути, коли є першоджерела: два літописи, і обидва суперечать одне одному.
Історія - це казка для дорослих.

@музыка: "Дай, мила, білу ручку " фольк

@настроение: покращення, таке воно покращення

@темы: особисте

URL

17:12

Зведення з поля битви. 3 левел, міді.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Нарешті отримав жаданий ноут, і під доглядом сеструхи вирішив ним покористуватись. Поки що недовго - але ввечері надолужу своє

Отже - виставлено міді на 3 левел. Маю таке враження, що народ вже від цієї битви стомився. Ніякої буремної реакції, ніяких холіварів, а чи атак анонів... Тиша і благодать. І тільки гарні відгуки.
Три наших міді - я вважаю - написано на доволі високому рівні. Хвалити своїх якось не випадає, але що є то є.
"Неизвестная война" - продовження міді, виставленого на 2 левел, котрий називався "Врата нолдор". Подальша історія фортеці "Врата нолдор" та її захисників. Фіндекано Астальдо - головний герой і стрижень всього твору.
"Орка" - історія про милосердя, котре може виникнути у найнемилосердніших істот. Чи є у орків душа? Автор твору вважає, що є...
"Звезды над головой" - історія кохання лорда Карантіра

Тепер як завжди про написане колегами.

читати тут

и перевод впечатлений

@музыка: Алькор "Дике полювання"

@настроение: Та-ак, у мене є і плеєр. А ввечері я помучаю ноут ще

@темы: ФБ

URL

07:27

Доступ к записи ограничен

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

воскресенье, 02 сентября 2012

20:16

Хроніки партизанського госпіталю.

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Вчора сеструха згвалтувала мій телефон українською мовою)) "Примусова українізація" бідолашного смарта дає мені можливість не ходити по літеру і до англійців а також можливість використовувати ще три гарненькі літери))
Ще вона прикупила для мене томик Свідзинського, і я буду насолоджуватись прекрасним.
А завтра у мене буде ще дещо)
Тепер маю досвід, як почувалися поранені воїни... Почувалися вони хріново але духом не падали.

@музыка: Поки що нема

@настроение: У мене є гарна книжка

@темы: особисте

URL

суббота, 01 сентября 2012

22:24

Трохи прекрасного

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

26.08.2012 в 21:32

Пишет Klod:

Дилан Томас

Особенно, когда октябрьский ветер
Ухватит волосы озябшими руками
Я, солнцем пойманный, как по огню шагаю,
А тень, как краб, крадется, берег светел.
Тогда, под гомон птичьих голосов
И кашель ворона с замерзших веток,
Забьется сердце, трепетным ответом,
Наполнив жизнью кровь моих стихов.

Укрывшись в башне слов, я вижу тоже
Бредущих, словно дерева, вдоль горизонта,
Слова из женщин, строки из детей,
Что в парке, жестами, с звездою схожи.
Позволь мне сотворить тебя из буков
Звонких, шепота дубов, корней дерев
И спеть напевы старинных графств.
Позволь создать тебя из моря звуков.

Горшок с цветком скрывает на стене
Спешашие часы, что вскрикивают нервно
О каждом часе, объявляя утро,
О том, как ветром флюгер вертится извне.
Позволь мне сотворить тебя из трав лугов;
Они мне шепчут тайны бытия,
Теплом зимы пробившись сквозь глаза снегов.
Услышишь и ты грехи вороньих криков.

Особенно, когда октябрьский ветер
(Позволь осенних чар тебе добавить,
Как паутина тонких и Валлийских гор)
Нещадно кулаками землю встретит,
Создам тебя из бессердечных слов.
Иссякло сердце, исписало силы
Чернильной кровью, ждет беды.
У моря звук растрепанных, вороньих голосов.

URL записи

@музыка: Завтра у мене буде плеєр

@настроение: лежу.нудно

@темы: Поезія

URL


Запомнить