І таке буває...

Краплі для очей "Саурон"... Те, що лікар прописав...

Цікаво - що станеться з очима, якщо ці краплі використати за призначенням?

@музыка: Голосний сміх колеги. Він не в темі, але кіно дивився

@настроение: Понеділок, початок робочого дня

@темы: сильмовське, білочки

---

Лучник.

Події в Альквалонде очима лучника-Телеро... Для різноманітності - а то все Нолдо та Нолдо...

читати тут

Ну, а хвилюватись почав я опісля, коли нам роздали зброю ...
До того, як і всі - хвалив лорда Ольве, добре він, мовляв, відповів лорду Феанаро ... Альквалонде, мовляв, Нолдор нам побудували ... Так це коли було, а кораблі ми самі ... Жони і діви ткали вітрила, а ми, Телері, кожну дощечку своїми руками ...
Ось тут він стояв - мій «Лоссеа». Жони поки що немає у мене – вітрило мамою було виткане та сестрами. Корпус - ми з батьком та братами працювали, щоглу, правда, доправити допоміг Нолдо один, Ільфірін на ім'я. Придумав він такий повіз хитрий - без нього, тільки кінською упряжкою, - не дотягли б стовбур, пошкодили б ...
Але це так - а обробляли ми дерево самі, і щоглу ставили самі ... На феанаровській розпірці піднімали - аж надто важка ...
Лорд Феанаро придумав штуку цю – важкі речі піднімати. Хороша річ, всі наші нею користуються і понині.
А тільки проти волі Валар йти негоже ... Навіть такому майстру, як лорд з Тіріону.
Після того, як лорд наш Ольве так Феанаро відповів, той прошипів щось та й пішов собі. Ми теж по домівках було зібралися, і тут з'явився він - Майя ... Я його бачив кілька разів - біля Вали Ауле на якомусь святі. Ми, Телері, рідко град свій покидаємо - по суші, зрозуміло. І морських владик знаємо всіх, а по ковальській справі - це вже більше Нолдор.
І розповів цей Майя, що не заспокоїться Феанаро, доки не переправиться на той берег. А отже - кораблі захищати треба. Тому що вдруге лорд Нолдор з'явиться з військом.
Зброя-то у нас була своя, як не бути ... У морі всяке статися може. А тому - легкий лук у кожного Телеро є, і ніж, і спис-гарпун ... Мечів, правда, небагато було - в морі вони ні до чого - і всі вони нолдорської роботи.
А роздали нам якраз мечі ... І кольчуги ... І важкі луки - як раз для того, щоб кольчуги пробивати.
Лорд Ольве один загін кольчужників послав на арку над затокою - звідти і спостереження вести, і стріляти добре, другий - до маяка, а решту залишив кораблі охороняти.
Так йому Майя порадив ... як його ... А, згадав ... Курумо.
Ось сидимо ми це на моєму «Лоссеа» - я та ще два десятки лучників - і щось мені не по собі стає.
- Ріанато, - звертаюся до сусіда, - невже і справді стріляти доведеться ...У Ельфів.
Ріанато з Пробудженних - в Ендоре народився. Тому відповідає начебто спокійно:
- Стрелимо з луків - злякаються, та й підуть ...
- А не підуть якщо? - Допитуюсь.
- Тіріне, - каже сусід з серцем, - звідки мені знати ... Підуть ...
Далі сидимо ... Ліхтарі горять над пристанню - багато ліхтарів ... З того дня, як дерева згасли, ми їх постійно запаленими тримали. Хоч у темряві і бачиш без труду - а все одно, моторошно якось ...
Ну, і дочекалися - з провулка між пакгаузами з'явилися Ельфи ... Озброєні, в кольчугах, шоломах ...
В голові у мене команда готуватися продзвеніла. Аж потемніло в очах з незвички ... Це хто ж так командує-то - невже лорд Ольве?
А Нолдор все ближче - йдуть не ховаючись. Попереду - високий Ельф в шоломі з червоним плюмажем, коса руда на груди звисає. Поверх кольчуги плащ теж червоний, на ньому зірка восьмикінцева.
Старший син лорда Феанаро, він у нас з батьком один час в гаванях працював ... Маяк добудовувати допомагав ...
І тут в голові у мене розірвалася команда - стріляти ...
Я так думаю, що половина наших тоді пальнула мимо - інакше нікому б з тих Нолдор не жити ...
А так - хто впав, хто під захист пакгаузу кинувся, хто щитом прикрився – та й позадкував ...
Рудий - Нельяфінве його звати - звалився як підтятий ...
Ох, це здається, я його ... Так я ж під ноги цілив, щоб злякався та втік ...
Та тільки до важкого луку не дуже я звичний - от і влучив, сам того не бажаючи ... У стегно.
І тут на відкрите вискочили двоє рудих же хлопчаків - а стріли ще летять ...
Бо команда була знову - залп, і ще раз залп ... По осанве.
Хлопчаки біля Нельяфінве залягли, а потім потягли його в укриття як мурахи гусеницю ...
Плити нашого пірсу - з білого мармуру, кров на них добре видно ...
Словом - я не витримав, через борт перехилився, не думаючи про небезпеку ... Погано стало, наче в морі під час сильної хитавиці.
Коли голову зміг підняти - пірс вже порожнім був ... Тільки сліди криваві, та кілька Ельфів так і залишилися лежати на мармурових плитах.
- Г-говорив я тобі, - Ріанато тремтячим голосом, - злякаються та підуть ...
Я на тих дивлюся, хто вже нікуди звідси не піде, окрім як в Мандос - і трусить мене ...
Раптом на арці крики почулися - та брязкіт мечів ... І ті ж звуки - від маяка ...
- З боків зайшли, - Ріанато злякано, - чуєш?
Я-то не тільки чую, але і бачу ... Що біля маяка діється - незрозуміло, а на арці - бій йде. Загін мечників-Нолдор б’ється з нашими. Нолдор - високі, сильні, найвищий Телеро нижче на півголови від супротивника.
Знову в голові команда - по арці стріляти ...
Стріляти ... Треба стріляти ... Інакше займуть Нолдор арку - сильніші вони ... А потім поставлять там лучників ...
Тільки лучників у Нолдор здається і немає ... Та не встиг я додумати - обернувся і спустив тятиву За командою ... Так і не зрозумів - про лучників чия це думка була, моя, або лорда ...
Та звідки ж лорд Ольве так про битви все добре знає? Щось не чув я, щоб він в битвах якихось участь брав, хоч і в Ендоре народився ...
- Тірін, - кричить Ріанато, - обернись ...
З арки ми Нолдор зігнали стрілами - так тепер повернулися ці, колишні ...
- Сандастан!
Нолдор щитами обгородилися з усіх боків ... Це хто ж там командує? Нельяфінве ... Живий, кульгає тільки ...
Валар свідками - я в першу хвилину зрадів, що він живий ... Що це не моя стріла розумну істоту в Мандос ...
- Нернехта!
І рушив клин ... Так щитами затулились - не дістати ...
А в голові у мене - залп ... Залп ... Ще раз залп ...
Стіна з стріл, ось що це було ... І розпався клин ...
Упереміж на пірсі - живі і мертві. Хто ще живий - щитом прикрився зверху ...
- Ріанато, - кажу - не можу більше ... Більше не треба ...
І тут як свиснули стріли десь збоку ... І Ріанато мій повалився на мене зі стрілою у горлі ... А друга стріла - мені прямо в плече втрапила, та й прибила до борту ...
Ось це мене і врятувало ...
Лучники таки прибули - нолдорські лучники. Правий був лорд ... або не лорд ... той, хто командував, одним словом.
Зайняли вони арку і розстріляли нас з висоти ... Мало хто живий залишився.
Був мій «Лоссеа» білим - багряним став ...
А тут і Нельяфінве зі своїми - хто вижив ... Ох і люті ж вони були - жах ...
На мечах-то Нолдор рівних немає - вони давно навчалися, в тій північній фортеці, куди вислали лорда Феанаро.
А ми, Телері, стрільці добрі, а от мечники ... Та й кольчуг нам, стрільцям корабельним, не роздали - шкіряні нагрудники тільки ...
Я отямився коли - то майже все вже скінчено було, в живих тільки поранені залишилися ... Поранених не добивали, але якщо хто стояв на ногах - не жити тому ...
А по пірсу, по плитах, багряних від крові - біжить лучник-Нолдо, лук в руці, меч - в іншій, коси важкі б'ються за спиною.
- Майтімо! - Кричить, - Майтімо! ...
Рудий якраз бився з одним з моїх родичів - Оріконом. Орікон мені брат двоюрідний, материної сестри син ...
Ледве меч піднімає вже Орікон - а я і допомогти йому не можу, і померти разом з ним не можу, дивлюся тільки.
- Майтімо! - Кричить лучник, - зупинись ... Зупинись!
Рудий тільки вищирився - зроду я у Ельфа такої усмішки не бачив ...
- Зупинись!
Стрибнув лучник на борт - без сходнів, ніби на крилах перенісся ...
- Майтімо, - кричить, - це вже бійня ... Зупинись!
- Бійня, - рудий йому, - коли ми на пірсі лежали, тоді була бійня ...
- Майтімо, - лучник між ним і Оріконом став, - зупинись ... Не треба ... Вони не винні ...
Пощастило Орікону - таки опустив меч Нельяфінве ... І крикнув своїм, щоб брали полонених.
- Фіндекано, - сказав, - вина вся буде на мені, лють затьмарила мені розум.
Тепер і я пізнав лучника – Фіндекано, старший син другого нолдорського лорда на ім я Нолофінве.
Ну, що далі було - всі знають ... Знесли Нолдор наших мертвих і поранених з кораблів - і почали вантажитись А потім - вийшли в море ...
Більше не бачив я свого «Лоссеа» - ніколи не бачив ...
І багато кого не бачив більше - троє моїх братів і понині в Мандосі, це рідних тільки ... А інших родичів скільки загинуло - жах ...
Лорд Ольве тепер з новим королем Нолдор, лордом Арафінве примирився. Та й як не примиритися-то - леді Еарвен, королева Нолдор, його, Ольве, рідна дочка ...
Тільки мені здається чомусь, що примирився він би й без цього ...
А ще цікаво мені - хто ж командував тоді нашими лучниками... Невже?

@музыка: "Кораблі Альквалонде"

@настроение: Відповідне

@темы: моя творчість

---

Випадково знайшов - просльозився...

А всі говорили - Еол, Еол... Цікаво - а Маеглін тоді... ой, тільки не це... Отак гуляють дівчата лісами самі, а тоді й думай, від кого у тебе онуки...

З розпачу і відчаю Моргота на двобій викликав, ага? Це Ноло ще такого напису не бачив...

@музыка: "Пісня про лісника" Народнє і трохи непризвоїте

@настроение: Відповідне

@темы: сильмовське, білочки

---

Щоб не забути...

Персонажі "злючого фіка"

Двоє лучників, або мечників - Телеро і Нолдо...
Софт: Чому лучники - коли вбиваєш на відстані, чужа смерть здається несправжньою... Потрібен час, щоб зрозуміти, що накоїв...
Хард: І той і інший - мечники. Тоді треба обоснуй, звідки у Телері мечі в достатній кількості, щоб бій йшов скрізь і навіть на арці над портом... Ой, він уже у мене в голові крутиться, обоснуй...

Нолдо - з Другого Дому, лучник з загону Фіндекано. Або з Першого Дому - мій улюбленець Нарамакіл
Телеро - теж звичайний юнак, не вельможа, не княжич... Не воїн, але зі зброєю вправлятись уміє. Власне - всі Телері уміють: в плаванні часто потрапляєш в цікаві місця...
Сюжет - ще буду думати... Не хочеться завдавати Намо зайвої роботи...)))

@музыка: Яка музика - третя година ночі

@настроение: вже не такий злий, як був )))

@темы: сильмовське

---

Ні Богу свічка, ні чорту кочерга... Як точно сказано.

Вы Аццкий Прынц Тьмы!

До Сотоны вы ещё не доросли, но, в принципе, и не стремитесь. Вы хотите узнать мир во всём его разнообразии, но приняв тёмную сторону силы. Вы не считаете свет и добро вашими личными врагами, вы можете даже близко дружить с их представителями. Но тёмная сторона, как вы полагаете, обеспечивает вам независимость от многих законов, которые вас напрягают. В результате вы, что называется, ни Богу свечка, ни чорту кочерга. Вы стоите на границе между светом и тьмой и каким-то чудом балансируете на этом лезвии бритвы. Вы считаете себя непонятым, одиноким и в этом смысле чем-то похожи на Готичного Сотону, только вы более открыты. Иногда вы отвлекаетесь от своих мрачных раздумий, оглядываетесь и с удивлением замечаете, что не всё так ужасно, как пишут в ваших любимых книгах и поют в ваших любимых песнях. Во время Армагеддона вы, скорее всего, погибнете.

Пройти тест

@темы: тести

---

Думки пошепки. Тому що не за правилами.

Назву цей дайрик своєю "темною половиною"... Буду записувати сюди вреднючки, гідні Крижаного Короля, коли він нехороший... Злобний він - буває іноді.
До сутички в Альквалонде - знову...
Озброєння і хід сутички вже розбирав колись - тому не повторюватимусь. Тепер про психологічний аспект.
Скільки не зустрічав думок - завжди в цій халепі "наші" винні. А цікаво - що б було, коли б Телері не стали стріляти...
А просто відійшли набік, і, як щирі пацифісти, почали оплакувати реквізицію плавзасобів...
Цікаво - а чому ніхто не завдає собі питання - як вони наважились спустити тятиви?
Вбити вперше - тяжка травма для людини, будь-який учасник бойових дій підтвердить. А тут - ельфи, котрі не воювали і не убивали.
Беремо таку версію - князь Ольве поставив на захист кораблів Пробуджених. Тобто тих, хто в Ендоре народився, і приймав участь в якихось сутичках...
В такому разі - питання: князь Ольве завчасно почав вважати Нолдор ворогами?
Феанаро народився у Валінорі, він не знав війни... І навряд чи його прибічна дружина вся складалася з ельфів, старших за віком. А вже його сини - так і зовсім хлопчиська за ельфійськими мірками.
І от вони стали раптом у битві жахливими і лютими - щось тут не стикується.
Будь-який новобранець стає жахливим і лютим у січі коли йому загрожує щось жахливе. (Ясно, що боягузів ми в рахунок не беремо).
Тобто - удар з боку Телері був таким, що новачки-Нолдор оскаженіли. Якби на кораблях були такі самі салаги, котрі від Нолдор були гірше озброєні(якщо вірити Професору) і слабші фізично - з чого б скаженіти атакуючим? Розігнали б недолугу варту, та й по всьому.
А тепер - ще раз і по пунктах...
1. Озброєння - не тільки легкі луки, але й спорядження для рукопашу, і тяжкі луки, здатні пробити кольчуги з нолдорської сталі (тричі Нолдор відкидали від кораблів - ага...)
2. Точне знання часу Х - коли саме Феанаро почне штурм.
3. Вміння битись на мечах - виходить не самі Нолдор брязкотіли зброєю...
4. Битва йшла "на винищення" - здаватись Телері не збирались...
5.Невідомо де був сам Ольве - керував боєм, або споглядав збоку...
6. За одним варіантом частина Нолдор на чолі з Галадріель стала на бік Телері - чому Професор відкинув цей варіант...
7. Чому у Феанаро не було лучників, щоб відповісти залпом на залп?
8. Чому Феанаро послав своїх воїнів в лобову атаку на стрільців - недосвідченість спрацювала? Чи він просто не очікував...
9. І нарешті - між Нолдор, до речі, Другого Дому ходили чутки про засідку, яку можуть влаштувати Валар, щоб перешкодити переправі...

І ще мене цікавить одне - навіяно фіком про Фінгона і Намо - воїн-Телері, котрий знищив кількох Нолдор, вважався вбивцею? І що він відчував...
Написати б щось на цю тему - так закидають же тапками)))



Злий я... Сам знаю... Бо не люблю хохляцьке телерійське хуторянство

@музыка: Т. Житинський "Любо братці, любо..."

@настроение: Злий і тому кровожерний

@темы: сильмовське

---

Взагалі-то я живу на Яндексі, а тут гостюю тільки... Але може мені сподобається )))

@музыка: Blind Gwardian The Stand Still

@настроение: нічого собі ))

@темы: особисте

---

manzyk.ucoz.ua/load/knigi/knigi/vojtovich_v_mif...

Автор: Валерій Миколайович Войтович
Видавництво: Навчальна книга - Богдан, Тернопіль

Опис:
"Міфи та легенди давньої України" – захоплююча літературно-художня розповідь про дивовижний світ наших далеких пращурів, їхню високу духовність і єдність із Природою, рідною Землею. Пером і пензлем автор малює яскраві міфічні образи, які, незважаючи на всілякі перешкоди, пережили віки і дожили до наших днів. Це – Сварог, Перун, Дажбог, Ладо, Купало, Коляда, Берегиня та інші, а ще – величезна кількість демонологічних персонажів.

Пропонована книга – то набуток багаторічної праці, який пропонується усім, хто цікавиться українським народознавством, з вірою і надією, що його належно поцінують як широкий загал читачів, так і мистецтвознавці."

Зміст:
Степан Пінчук. Корпус української міфології

- Оріана
- Всебог
- Сокіл-Род
- Род
- Дерево Життя
- Лада
- Ладо
- Білобог
- Чорнобог
- Сварог
- Перун
- Дажбог
- Світовид
- Сварожич
- Троян
- Стрибог
- Арей
- Слава
- Симаргл
- Коляда. Святий Вечір
- Дідух
- Ого-го Коза...
- Дана
- Ордан
- Ярило
- Велес
- Хорс
- Ясен-Місяць. Щедрий Вечір
- Миха
- Калета
- Шум-Шумлячий
- Колодій
- Полель
- Леля
- Віночок
- Небесні Ворота
- Великдень
- Писанка
- Урай-Рай
- Зільник Золота
- Купало
- Марена
- Спас
- Дівич-Діванна. Рожаниці
- Мокоша
- Берегиня
- Чур і Пек
- Троянці
- Амазонки
- Культ предків
- Волхви
- Смерть
- Зоряне небо
- Заратустра
- Будда
- Дороги
- Птахи
- Божа Муха
- Русалки
- Мавки
- Лісовик
- Водяник
- Домовик
- Сатана
- Вій
- Перевертні
- Відьма
- Лиса Гора
- Кощій Безсмертний
- Змій Горинич
- Баба Яга

Автор. Мандрівка в Оріану
Григорій Дем’янчук. Скарби міфології, підняті з глибин тисячоліть

Додаток. Український гороскоп
Коло Свароже

Міфологічний словник

@музыка: Ж. Лютий "Меч Арея"

@настроение: відпочиваю

@темы: язичництво

---

З прибуттям тебе, Ноло )))

Почнемо з поезії - знайшов цікавинку, зачепила.

Сергій Жадан

Я брав за живе,
я служив у ВДВ,
перегонив через Чехію побиті беемве.
В мене віза германська,
віра християнська
дівка із Антверпена й партнери із Бердянська.

Податковий прес
бізнесовий інтерес
поморочені розборки з чуваками з мчс
депозити в банках
на підроблених бланках
Хтось сидить на Біблії, хтось сидить на транках.

Сніг на гілках,
імена в записниках
після всього залишається три штуки на руках
Пробити по базі
номери на камазі
і валити до Берліну з пересадкою у Празі.

Нічні прогони,
залізничні перегони,
два п яних капітани з міністерства оборони
Рвались до бою,
потім бились між собою,
Цікаво, хто їм довіряє їхню табельну зброю?

Кров на траві,
шита рана по брові
Дві навіліт вогнепальні і чотири ножові.
з прохідних дворів
від місцевих оперів
до гарячих горизонтів і південних морів

Поштові пакунки
можливі порятунки
мінтовські понти, заморожені рахунки
рвані берци,
родичі в Америці...
Спробуй прожити з чесної комерції...

Ну наче цей Жадан сам машини переганяв

@музыка: К. Єрофеєв "Місто"

@настроение: Відпочиваю

@темы: поезія