Дж. Конрад "Серце тьми"
Опісля прочитаного колись "Лорда Джіма" (не сподобалось) до творів Конрада не повертався. Тепер вирішив надолужити прогаяне.
"Серце тьми" - термоядерна суміш Дж. Лондона с Фр. Кафкою ))) Обстановка настільки нереальна і абсурдна, що зводить з розуму. При чому - звичайний пригодницький антураж: Африка, мандрівка річкою крізь джунглі, чорні дикуни, білі авантюристи, чорношкіра войовниця, закохана в главгероя...
І в той же час таке враження, неначе той старий пароплав мандрує не більше не менше як рікою Стікс...
"Тайфун" - оригінальний образ старого моряка, закостеніла натура якого не дозволяє уникнути небезпеки. Капітан "Нянь Шаня" невблаганний немов сама Доля... І - немов та сама Доля - велично роздає опісля потерпілим срібні монети "порівну і по справедливості"
"Фрейя семи островів" - знову враження, ніби щось таке уже читав... Людина і корабель нероздільні, загибель брига, підлаштована суперником, морально убиває молодого капітана і його наречену Фрейю. Молодята не уявляли себе окремо від свого вітрильника, а дівчина на додаток ще й страждала від почуття провини. Сумно і романтично.
Хоча знову - як і кілька літ тому - нічого надзвичайного в творчості Конрада не знайшов.