Глюки... такі вони глюки...
Ото буває такий настрій - коли наче все собаці під хвіст.
На роботі - застій. Опісля судів, ментів, погроз, телефонних дзвінків, тиша - аж жуть бере.
В громаді - застій. На свято прийшло всього чоловік сім. Ні, було весело, не сперечаюся. Але ж люди, де ви?
Раптово зникла леді Тім... Її мобільник поза зоною досяжності. Двічі телефонував додому - весь час трапляв на чоловіка. Може вона в лікарні - останній місяць все за серце трималась.
Тано поїхав до Німеччини - і знову тиша. Мобільник поза зоною...
На Яндексі - все наче вимерло. Хвала Богам - повернулась Хан Соло, а так знову тиша.
На драббл-фесті - тиша... Наче і теми цікаві - а ніхто нічого не ваяє. Можливо - всі готуються до свят. Самому в голову не лізе нічого окрім явного стьобу.
З Хітлуму вигнали... А так хотілося серіал викласти повністю.
В особистому житті - повний Нірнает. З Адорнедіадом. Для чого я це тягну? Чого мені шкода?
Маленький аварі зник безслідно. Однак - аватарки час від часу змінюються. Не розумію сенсу цього шифрування.
Сьогодні засвітив п яному челу по фейсу. П яниця напросився сам... Але ж останній раз я встрявав у вуличну бійку років шість тому, як не більше.
Треба опісля свят кудись мотнути на тиждень. До Німеччини. Ні, до Німеччини не хочу. Хочу в гори, в якийсь тихий пансіонат. Тільки ж я обов язково переберу коньячку в самотині і щось учворю. Або познайомлюсь з дамою - і сам потім буду не радий.
А це про мене. Все, що тут написано - щира правда.
Дописую ранком, на роботі сидячи.
Зранку, при сонці - прочитав ламентації дурня і плюнув. Розкис, немов ганчірка. Треба і справді кудись поїхати, розвіятись, а не шукати пригод вночі на вулицях. Ну за яким лихом мене в ті нетрі понесло? Потрібна мені була та пляшка як моїй собаці п ята лапа. Вимкнув би опівночі компа - і ліг би спатки. Ні - поїхав... Ну і приїхав. Все - зав язую. Крапка.