Варновий устрій ельфійської спільноти.
читати даліВтіленим істотам не зрозуміти задуму Богів... Але й Боги іноді помиляються.
Опісля Битви Сил, коли Валар вирішували долю Ельфів, "більшістю голосів" було ухвалено "евакуацію" народу Квенді з Середзем я. "Цей заклик став причиною багатьох майбутніх нещасть" - говориться в Сильмариліоні.
В чому ж причина нещасть, які спіткали цю відважну і красиву расу? В тому, що Ельфи були єдиним народом від початку поділеними на варни (дехто вживає більш звичне слово "касти") згідно свого призначення.
Ваніяр, Світлі, або Ясні Ельфи є улюбленцями Валар. До Валінору, "вираю" вони вирушили охоче і ніколи більше не поверталися в Ендоре, за нечастими винятками (нечислені Ваніар, котрі примкнули до Нолдор у Виході з Аману, або ті, котрі брали участь у Війні Гніву). Улюблене заняття - танці та співи перед Валар, тобто фактично славлення Богів. "Народ" цей є невеликим за кількістю і вважається "верхівкою" ельфійського суспільства.
Тобто перед нами класична варна брахманів, або жерців. Ваніар є мудрими, але мудрість їхня глибинна, власне - мудрість для мудрості. Вони не войовничі - Ельф-воїн Глорфіндейл, який за деякими
відомостями є ваніа - виняток з загального правила. Оскільки Ваніар накопичували мудрість у Валінорі, а їхніми танцями та співами милувалися лише Валар, то сліду у Середзем ї вони не залишили.
Ельфи-Нолдор... Чудові митці та ремісники, вони, однак, є дуже войовничими. Лише Нолдор притамана така річ, як "жадання влади". Суперечка за владу можлива лише поміж Нолдор - інші "народи" Ельфів не мають нахилу до зміни керманичів. До Валінору прибувають "похідними колонами" - ніхто по дорохі не відстав і у лісі не заблукав. У Валінорі Нолдор явно "тісно" - вони
поділяються на ворогуючі партії, виготовляють зброю... Феанор та його брат Фінголфін є двома класичними типами воєвод: гарячкуватий тактик ("вперед, в атаку, обозу з собою не брати") і холоднокровний розважливий стратег ("не можна прямо - рушимо в обхід"). По прибутті назад, в
Ендоре, Нолдор обживаються під постійною небезпекою дуже швидко і навіть знаходять в тому певне задоволення. До речі, тут припиняються і суперечки "за корону" - сини Феанора, принаймні, не суперечать старшому брату під час передачі влади родичу Фінголфіну. Втім, тут певну ролю грає авторитарна особистість самого старшого Феанорінга ("як Маедрос сказав, так і буде"). Однак, опісля поразки в Дагор Браголлах, коли двоє з синів Феанора опиняються доволі далеко від "залізної руки" Маедроса, схильність до інтриг спалахує з новою силою. Ті з Нолдор, кому вдалося пережити всі війни, не надто поспішають скористатися прощенням Валар і повернутися до Валінору, а тим більше не рвуться до вираю ті з Нолдор, котрі народилися в Ендоре. Вони продовжують гинути в безкінечних битвах зі злом, котре змінює вигляд, але не норов.
Перед нами - варна воїнів-кшатріїв, призначених для захисту і оборони. Ще кілька зауважень -
лише серед Нолдор є нервен, діви-воїни, Нолдор є високими, вищими за Телері, а отже і сильнішими фізично, Нолдор є на повному самозабезпеченні - чудові кшатрії є й чудовими зброярами. Ну, і палкому
норову цих воїнів завжди потрібен ворог, інакше починаються міжусобні чвари. Винятками є ті Нолдор, котрі мають в жилах кров Ваніар, або Телері. У них або занадто миролюбний норов (Фінарфін, Ородрет), або вони відчувають певне роздвоєння духу поміж жагою битви і розумінням того,
що проблеми потрібно вирішувати з якнайменшими втратами. (Фінрод, Галадріель, Ельронд). Обітниця, або ж слово чести, виконується навіть коштом власного життя (Фінрод), або - що найстрашніше - коштом власної душі (Маедрос та його брати). Ну, і, незважаючи на всі "громадянські
війни" Нолдор є найдисциплінованішим угрупуванням. Винятком є хіба що Нарготронд опісля Дагор Браголлах, але в той час це місто стало притулком для біженців, тому ладу там стало набагато менше.
Телері, від яких походять Телері Валінору, а також всі Ельфи Ендоре (Аварі, Синдар, Фалатрім, Лаіквенді) є тим, що називається "народ". На що схожий народ позбавлений керманичів, видно уже під час "евакуації" до Валінору - частина цих Ельфів відмовилася вирушати взагалі, частина повернула назад з півдороги убоявшись труднощів, частина заблукала у лісі, частина втратила проводиря і розгубилася (а проводир закохався і махнув на все рукою на кілька десятків літ), частина спізнилася до переправи... Словом - повний "роздрай і шатаніє". Ці Ельфи є миролюбними, аж до такого знайомого життєвого кредо як "моя хата з краю", воюють лише тоді, коли їх притиснути до стіни, та й то не дуже вміло, понад усе цінують спокій і ладні на все, щоб отой їхній спокій не порушували. Це вайшья, стан,
який потребує опіки з боку двох вищих варн.
Помилка Валар була навіть не в запрошенні Квенді до Валінору, а в невірній організації походу.
Волю Валар до Квенді мали донести Ваніяр, котрі створені для славлення Вищих Сил, з Нолдор мала бути створена охорона рушення, яка не давала б позосталим "дрімати на ходу" і розбігатися "проявляючи свободу волі".
Тут - або в Ендоре дійсно небезпечно, і тоді рятуються всі, або "жити можна", і тоді всі і залишаються. Позбавивши Ельфів духовних провідників і керманичів, Валар, самі того не бажаючи, ускладнили життя Арди на кілька епох вперед.
перевод
Воплощенным существам не понять замысла Богов ... Но и Боги иногда ошибаются.
После Битвы Сил, когда Валар решали судьбу Эльфов, "большинством голосов" было принято решение об "эвакуации" народа Квенди из Средиземья. "Этот призыв стал причиной многих будущих несчастий", - говорится в Сильмариллионе.
В чем же причина несчастий, постигших эту отважную и красивую расу? В том, что эльфы были единым народом с начала разделенным на варны (некоторые употребляет более привычное слово "касты") по своему предназначению.
Ванияр, Светлые эльфы являются любимцами Валар. В Валинор они отправились охотно и никогда больше не возвращались в Эндорэ, за редкими исключениями (немногочисленные Ваниар, которые примкнули к Нолдор в Исходе из Амана, или те из Ваниар, которые принимали участие в Войне Гнева). Любимое занятие - танцы и пение перед Валар, то есть фактически прославление Богов. "Народ" этот невелик и считается "верхушкой" эльфийского общества.
То есть перед нами классическая варна брахманов, или жрецов. Ваниар мудры, но мудрость их глубинная, собственно - мудрость для мудрости. Они не воинственны - Эльф-воин Глорфиндейл, который по некоторым сведениям является Ваниа - исключение из общего правила. Поскольку Ваниар накапливали мудрость в Валиноре, а их танцами и пением любовались лишь Валар, то следа в Средиземье они не оставили.
Эльфы-Нолдор ... Талантливые изобретатели и ремесленники, они, однако, очень воинственны. Только Нолдор присуще такое желание, как "жажда власти". Споры за власть были только между Нолдор - другие "народы" Эльфов не имеют склонности к смене вождей. В Валинор прибывают "походными колоннами" - никто по дороге не отстал и в лесу не заблудился. В Валиноре Нолдор явно "тесно" - они
делятся на враждующие партии, изготавливают оружие ... Феанор и его брат Финголфин являются двумя классическими типами полководцев: горячий тактик ("вперед, в атаку, обоза с собой не брать") и хладнокровный расчетливый стратег ("нельзя прямо - пойдем в обход"). По прибытии обратно, в
Эндорэ, Нолдор обживаются в виду постоянной угрозы очень быстро и даже находят в этом определенное удовольствие. Кстати, здесь прекращаются и споры "за корону" - сыновья Феанора, по крайней мере, не противоречат старшему брату во время передачи власти старшему родичу. Впрочем, здесь определенную роль играет авторитарная личность самого старшего Феаноринга ("как Маэдрос сказал, так и будет"). Однако, после поражения в Дагор Браголлах, когда двое из сыновей Феанора оказываются довольно далеко от "железной руки" Маэдроса, склонность к интригам вспыхивает с новой силой. Те из Нолдор, кому удалось пережить все войны, не слишком спешат воспользоваться прощением Валар и вернуться в Валинор, а тем более не рвутся на Заокраинный Запад Нолдор, родившиеся в Эндорэ.. Они продолжают гибнуть в бесконечных битвах со злом, которое меняет облик, но не нрав.
Перед нами - варна воинов-кшатриев, предназначенным для защиты и обороны. Еще несколько замечаний - только среди Нолдор есть нервэн, девы-воины, Нолдор высокого роста, выше Телери, а значит и сильнее физически, Нолдор всегда на полном самообеспечении - замечательные кшатрии в то же время явдяются прекрасными оружейниками. Ну, и страстному нраву этих воинов всегда нужен враг, иначе начинаются междоусобные распри. Исключением являются те Нолдор, в жилах которых смешалась кровь Ваниар или Телери. У них либо слишком миролюбивый нрав (Финарфин, Ородрет), или они испытывают определенное раздвоение духа между жаждой битвы и пониманием того,
что проблемы нужно решать с наименьшими потерями. (Финрод, Галадриэль, Ельронд). Обет, или слово чести, выполняется даже ценой собственной жизни (Финрод), или - что самое страшное - ценой собственной души (Маедрос и его братья). Ну, и, несмотря на все "гражданские войны "Нолдор блюдут воинскую дисциплину. Исключением является разве что Нарготронд после Дагор Браголлах, но в то время этот город стал убежищем для беженцев, так что порядка там стало гораздо меньше.
Телери, от которых происходят Телери Валинора, а также все эльфы Эндорэ (Авари, Синдар, Фалатрим, Лаиквенди) является тем, что называется "народ". На что похож народ лишенный вождей, видно уже во время "эвакуации" в Валинор - часть этих Эльфов отказалась уходить вообще, часть повернула назад с полдороги, убоявшись трудностей, часть заблудилась в лесу, часть потеряла предводителя и растерялась (а предводитель влюбился и махнул на все рукой на несколько десятков лет), часть опоздала к переправе ... Словом - полный "раздрай и шатание". Эти эльфы являются миролюбивыми, до такого знакомого жизненного кредо как "моя хата с краю", воюют только тогда, когда их прижать к стене, и то не очень умело, хотя и отважно, более всего ценят покой и готовы на все, чтобы этот их покой не нарушали. Это вайшья, варна, которая нуждается в опеке и защите со стороны двух высших варн.
Ошибка Валар была даже не в приглашении Квенди в Валинор, а в неверной организации похода.
Волю Валар к Квенди должны были донести донести Ваниар, которые созданы для прославления Высших Сил, из Нолдор должна быть создана оборонная структура, которая защищала бы идущих в пути от врагов, не давала бы остальным эвакуантам "дремать на ходу" и разбегаться "проявляя свободу воли".
Тут - либо в Эндорэ действительно опасно, и тогда спасаются все, или "жить можно", и тогда все и остаются. Лишив Эльфов духовных лидеров и руководителей, Валар, сами того не желая, усложнили жизнь Арды на несколько эпох вперед.