Про князя Тургона з Гондоліну
Цікава постать, і не до кінця вивчена. Характери Сильму тим і цікаві, що ніде не описані повністю.
Отже - другий син Нолофінве... Напевне - улюбленець батька, принаймні чомусь здається, що в Амані Туракано більше ладнав з татком, аніж Фіндекано, котрий "потрапив у погану компанію" рудого
кузена. Гарячої вдачі - під час суперечки з Феанаро біля Міндон Ельдаліеве першим стає поруч з батьком, є палким закоханцем - принаймні, тільки за ним з усієї нолдорської знаті вирушила у невідомість красуня-жона.
Втрата Еленве під час Крижаного Походу мала сильно вплинути на цю занадто запальну душу. Тим більше, що в Ендоре змінюються і родинні стосунки. Нолфінги ніколи не були одним цілим, як от Феанорінги або Арфінги. Гордовиті і замкнені, вони існували, наче кожен сам по собі. Фіндекано товаришував з Майтімо, Арельде, сестра, - з Келегормом та Куруфіном... Деякі джерела говорять, що у Нолофінве був ще один син, котрий загинув юним чи-то під час Крижаного Походу, чи-то у першій сутичці на землі Ендоре. Відомостей про цього юнака, якого звали Аракано, замало, однак він теж якось існує сам по собі, особливо не приятелюючи ні з братами ні з сестрою.
Середзем'я зріднило Нолофінве та Фіндекано. Крижаний князь, зрозумівши всю силу духу старшого сина, переніс на нього ту краплину тепла, яку носив у серці. А до Туракано прихилилась Арельде, котра замінила матір його доньці.
Князівство Тургона знаходилося у Неврасті. Це лісова і болотиста країна, де життя фактично зосередилось на морському побережжі. Там і виникло стольне місто Тургона - Віньямар.
Невраст сусідив з Західним Белеріандом - землями Арфінгів. Тургон і Фінрод зустрічались, можливо доволі часто. Їх об єднувало спільне лихо - втрата коханих. Еленве загинула, Амаріе зосталася у Валінорі. І от цим, овіяним тихим сумом Ельфам, явився Вала Ульмо.
Пропозицію обидва приятелі отримали однакову - збудувати потайне місто і відвести туди військо і населення. Ульмо пояснив, що лише так вони зможуть, якщо не врятуватись, то, принаймні провести свій вік у спокої.
А тепер подивимось на мапу. Арфінги оберігали центр порубіжжя - рівнину Ард-Гален і Сіріонів прохід, котрий був важливим стратегічним вузлом. Тургон знаходився на лівому фланзі - власне його військо мало заблокувати побережжя, прикриваючи прохід до Гітлуму і князівство місцевих Телері - Фалас.
Якщо відвести військо з центру, то ворог розрізав би оборону Нолдор навпіл, розділивши Фінголфіна й Маедроса, що власне і сталося в Дагор Браголлах.
Якщо оголити лівий фланг, то стає можливим напад з півночі, від затоки Дренгіст (таких нападів, успішно відбитих Фінгоном було два).
Мудрий Фінрод вирішив цю задачку. Він збудував потайний град, але перетворив Нарготронд на тилову військову базу. В Дортоніоні та Ард Галені зосталося військо і вивідачі, Сіріонів прохід заблокувала твердиня Мінас - Тіріт, а про те, де знаходиться Нарготронд, знали, принаймні, воєводи,
бо Келегорм та Куруфін, відступаючи з боями від Аглонова проходу, потайне місто знайшли без проблем.
Тургон виконав все буквально - збудував потаємний град і зник на сотні літ.
Як поставилися до цього батько і старший брат? Сумніваюсь, щоб схвально.
Принаймні, Фінгон не кликав брата на Останню Битву, інакше не здивувався б, почувши сурми Гондоліну.
В потаємній долині виросла іграшкова копія Тіріону - з білою вежею, навіть з копіями давно загиблих світлоносних дерев зі срібла та золота. Гондолін став прихистком любомудрів та витонченої культури. Війна за гірським кільцем не хвилювала Тургона.
А тим часом, його батько змушений був розполовинити військо, щоб прикрити Невраст і фалатрім Кірдана.
А тим часом Фінгон Відважний відбивав орочі атаки, не даючи ворогу вдарити Гітлуму в тил.
Потім спалахнула Дагор Браголлах, коли Ельдар стали потрібні всі їхні сили, щоб просто вижити.
Певне, в душі Тургона щось стало на місце, коли орел Торондор приніс до його гірського прихистку тіло князя Фінголфіна, котрий загинув у двобої з Морготом.
Перед цим Тургон втратив Арельде. Князівна покинула Гондолін, він не зміг її зупинити, хоча таємниця місцезнаходження граду виявилась під загрозою. Потім вона повернулась - з сином і скривдженим її втечею чоловіком.
Коли Еол вбив Арельде, Тургон прирік його на смерть - це був єдиний смертний вирок, винесений ельфійським князем іншому Ельфу. Арельде цим, звісно, було не повернути. І тут ще одна
втрата - Фінголфін.
На Нірнает Тургон прибув вчасно, і врятувався дивом. Його брат, Фінгон, зостався на полі битви.
Подальше життя князя Гондоліну в потаєному граді втратило сенс. Він ще продовжував берегти таємницю, він не наважився прийняти свого рятівника, воєводу Гуріна, відпущеного Морготм опісля довгого полону. Можливо,відпущеного якраз для того, щоб віднайти таємничий Гондолін.
Опісля того, як злощасний Гурін побрів геть від гірського кряжу, за кряжем цим почали стежити, і недарма. Син Арельде, Маеглін, нещасливо закоханий в Ідріль, доньку Тургона, вийшов з міста, шукаючи чи-то рудних жил, чи-то забуття від нещасливого кохання.
Маеглін потрапив у полон і погодився на співпрацю - єдиний такий випадок за всю історію Ельдар. Місто було приречене. Характерно, що Тургон не погодився покинути Гондолін - тобто послухати другої поради Ульмо, переданої йому через Туора. Можливо - шкодував творіння рук своїх, а можливо шкодував, що послухав першої.
Зрада небожа була останнім ударом для Тургона. Він загинув не у битві - він зійшов на свою білу вежу, котра була так схожа на тіріонську Міндон Ельдаліе, і зоставався там, доки вежа не впала у вогні і димі.
Його вірні воїни коштом власного життя дали змогу вирватись з граду князівні Ідріль та її чоловікові Адану Туору. Вижив і маленький Еаренділь - онук Тургона.
Його нащадки доживуть до кінця Третьої Епохи - єдині з усіх нолдорських князів, окрім Галадріель.
Його нащадком, через Ельроса, що прийняв людську долю, був Арагорн, один з рятівників
Середзем' я, рівно, як мудрий Ельронд і прекрасна Арвен.
Процвітання нащадків - милість Богів. Однак, хто-зна, чи не шкодував сам Тургон про рішення зостатися "над сутичкою"
Перевод
Интересный персонаж, который так и не изучен до конца. Характеры Сильма тем и привлекают, что весьма и весьма неоднозначны.
Итак - второй сын Нолофинвэ ... Наверное - любимец отца, по крайней мере почему-то кажется, что в Амане Туракано больше ладил с отцом, чем Финдекано, который "попал в плохую компанию" рыжего кузена. Характер пылкий и отважный - во время спора с Феанаро у Миндон Эльдалиэвэ первым становится рядом с отцом, и активно противоречит Огненному Духу. Пылкий и привлекательный возлюбленный - по крайней мере, только за ним из всей нолдорской знати ушла в неизвестность красавица жена.
Потеря Эленвэ во время Ледяного Похода очень сильно повлияла на этот слишком пылкий дух. Тем более, что в Эндорэ изменяются и отношения в семье. Нолфинги никогда не были одним целым, как Феаноринги или Арфинги. Надменные и замкнутые, они существовали каждый сам по себе. Финдекано дружил с Майтимо, Арэльдэ, сестра, - с Келегормом и Куруфином ... Некоторые источники говорят, что у Нолофинвэ был еще один сын, который погиб совсем юным то ли во время Ледового Похода, то ли в первой схватке на земле Эндорэ. Сведений об этом юноше, которого звали Аракано, мало, однако он тоже существует сам по себе, особо не общаясь ни с братьями ни с сестрой.
Средиземье сроднило Нолофинвэ и Финдекано. Ледяной князь, поняв всю силу духа старшего сына, подарил ему ту каплю тепла, которую носил в сердце. А с Туракано сдружилась Арэльдэ, которая заменила мать его дочери.
Княжество Тургона находилось в Неврасте. Это лесная и болотистая страна, где жизнь фактически сосредоточилась на морском побережье. Там и возник стольный город Тургона - Виньямар.
Невраст соседствовал с Западным Белериандом - землями Арфингов. Тургон и Финрод встречались, возможно довольно часто. Их объединяла общая беда - потеря возлюбленных. Эленвэ погибла, Амариэ осталась в Валиноре. И вот этим, овеянным тихой грустью Эльфам, явился Вала Ульмо.
Обоим приятелям был дан одинаковый совет - построить тайный город и увести туда войска и население. Ульмо пояснил, что только так они смогут, если не спастись, то, по крайней мере прожить свой век в покое и мире.
А теперь посмотрим на карту. Арфинги оберегали центр пограничья - равнину Ард-Гален и Сирионов проход, который был важным стратегическим узлом. Тургон находился на левом фланге - именно его войско заблокировало Побережье, прикрывая проход меж холмами к Хитлуму, а также княжество местных Телери - Фалас.
Если отвести войска из центра, то враг разрезал бы оборону Нолдор пополам, разделив Финголфина и Маэдроса, что, собственно, и произошло в Дагор Браголлах.
Если обнажить левый фланг, то становится возможным нападение с севера, обходным путем от залива Дренгист (таких нападений, успешно отраженных Фингоном, было два).
Мудрый Финрод решил эту задачку. Он построил тайный град, но превратил Нарготронд на тыловую военную базу. В Дортонионе и Ард Галене осталось войско и лазутчики, Сирионов проход заблокировала крепость Минас - Тирит, а о том, где находится Нарготронд, знали, по крайней мере, лорды, потому что Келегорм и Куруфин, отступая с боями от Аглонова прохода, тайный город Нарготронд нашли без проблем.
Тургон выполнил все буквально - построил тайный град и исчез на сотни лет.
Как отнеслись к этому отец и старший брат? Сомневаюсь, чтобы одобрительно.
По крайней мере, Фингон не звал брата на Последнюю Битву, иначе не удивился бы так, услышав трубы Гондолина.
В тайной долине выросла игрушечная копия Тириона - с белой башней, похожей на Миндон Эльдалиэва, даже с копиями давно погибших светоносных деревьев из серебра и золота. Гондолин стал прибежищем философов и утонченной культуры. Война за горным кольцом не волновала Тургона.
А между тем, его отец вынужден был располовинить войско, чтобы прикрыть Невраст и фалатрим Кирдан.
А тем временем Фингон Отважный отражал орочьи атаки, не давая врагу ударить Хитлуму в тыл.
Потом началась Дагор Браголлах, когда Эльдар потребовались все их силы, чтобы просто выжить.
Видимо, в душе Тургона что-то стало на место, когда орел Торондор принес в его горное убежище тело князя Финголфина, погибшего в бою с Морготом.
Перед этим Тургон потерял Арэльдэ. Княжна покинула Гондолин, он не смог ее остановить, хотя тайна местонахождения града оказалась под угрозой. Затем она вернулась - с сыном и обиженным ее бегством мужем.
Когда Эол убил Арэльдэ, Тургон обрек его на смерть - это был единственный смертный приговор, вынесенный эльфийским князем другому Эльфу. Арэльдэ этим, конечно, было не вернуть. И вот еще одна потеря - Финголфин.
На Нирнаэт Тургон прибыл вовремя, и спасся чудом. Его брат, Фингон, остался на поле битвы.
Дальнейшая жизнь князя Гондолина в его тайном граде потеряла смысл. Он еще продолжал хранить тайну, он не решился принять своего спасителя, воеводу Хурина, отпущенного Морготом после долгого плена. Возможно, отпущенного как раз для того, чтобы найти таинственный Гондолин.
После того, как злополучный Хурин побрел прочь от горного кряжа, за кряжем этим стали следить, и не зря. Сын Арэльдэ, Маэглин, несчастливо влюбленный в Идриль, дочь Тургона, вышел из города, ища то ли рудных жил, то ли забвения от несчастной любви.
Маэглин попал в плен и согласился на сотрудничество - единственный такой случай за всю историю Эльдар. Город был обречен. Характерно, что Тургон не согласился покинуть Гондолин - послушаться второго совета Ульмо, переданного ему через Туора. Возможно - жалел творения рук своих, а возможно жалел, что послушался первого совета.
Предательство племянника было последним ударом для Тургона. Он погиб не в битве - он взошел на свою белую башню, которая была так похожа на тирионскую Миндон Эльдалиэвэ, и оставался там, пока башня не упала в огне и дыму.
Его верные воины ценой собственной жизни дали возможность вырваться из града княжне Идриль и ее мужу Адану Туору. Выжил и маленький Эарендиль - внук Тургона,будущий победитель дракона и символ надежды.
Его потомки доживут до конца Третьей Эпохи - единственные из всех нолдорских князей, кроме Галадриэль.
Его потомком, через Эльроса, принявшего человеческую судьбу, был Арагорн, один из спасителей
Средиземья, равно, как мудрый Эльронд и прекрасная Арвен.
Процветание потомков - милость Богов. Однако, кто знает, не жалел ли сам Тургон о решении остаться "над схваткой"
Listen or download Теленис Ondolinde for free on Prostopleer