Читальний зал

[nolofinve-zp]

Що значить - вихідні...
Цілий день пролежав як англійський лорд - в гамаку під квітнучою грушею. На столику холодні напої, спокій охороняє вірна Хельга.
Ну - і книжку нарешті дочитав

Дж. Голсуорсі "Сага про Форсайтів"
"Власник"
"У зашморгу"
"Здаємо в оренду"

Глюки з приводу

Що можна сказати з цього приводу... Не знаємо ми жіноцтва...
Ну ось Айріні... Збідніла родина, злюча мачуха... Дівчина виходить без кохання за багатія Сомса, аби вирватися з дому. Опісля шлюбу виявляється, що молодята, скажімо так, сексуально несумісні.
Сомс, звісно, вчинив дурницю, намагаючись її присилувати до статевого життя. Але...
Якщо потрібен коханець, то навіщо його відбивати у кращої подруги? Тільки не треба оповідати про "неземну любов" - жінки, котрі мають проблеми з сексом, дуже часто жахаються чоловіків і хочуть розлучення, щоб жити самотою.
Для чого, опісля присилування Сомсом до "подружніх обов язків" бігти до екзальтованого Босіні і все йому оповідати. Чого вона хотіла цим домогтися? Хлопець потрапив під омнібус - це такий шитий білими нитками хід. Взагалі-то "пірат" Босіні мав опісля цієї оповіді пристрелити Сомса.
Айріні не думала про таку розв язку? А може вона її і хотіла?
І - Боги мої - опісля того, як вона роками віддавалася Сомсу, силуючи себе, цей останній раз став такою уже трагедією?
Результат - загублене життя Босіні, і Джун, відважна Джун, котра так і не вийшла заміж.
До речі - багато з нас остерігаються відважних жінок. І міняють їх на отаких помираючих лебедиць типу Айріні, які навіть не словами, виглядом своїм закликають - я слабка, врятуйте, допоможіть...
Чоловіче, ти одразу потрапиш до лігва павучихи, якщо дозволиш заморочити собі голову такій ось леді.
При тому всьому жорстокий і холодний Сомс кохає цю даму все своє життя. І обожнює свою доньку.
В тому місці, коли він, переступивши через свою чоловічу гордість, їде прохати Айріні про шлюб її сина з його донькою, мені стало аж моторошно.
А що ж наша леді? Висотавши і другого чоловіка (я вважаю, що Джоліон помер як раз від проблем, котрі вона йому штучно створювала) вона прийнялася за сина.
При чому - от лицемірство - спершу зітханнями і стражденним виразом обличчя вона змусила Джоліона написати сину того страшного листа, що й довело бідолаху до інфаркту.
Потім прийнялася за сина - Джоне, роби що хочеш, я не буду тобі заважати... І при цьому знову всім своїм виглядом показує, як їй, бідолашці, тяжко буде мати невісткою доньку Сомса.
Результат - Джона вона добила і висотала теж. Щоправда - хлопець слабодухий і ніякий, може й на краще, що Флер за нього не пішла.
А от Флер - вогонь-дівчина з неймовірною силою волі. Дурний був Джон, що послухав матусю.
Думаю, чи не добути десь "Сучасну комедію" - якщо ці три романи я в юності читав, то продовження до рук не потрапляло. Але це доведеться скачувати з Інету, в російському перекладі, а я звик до чудового перекладу Тереха.