На тлі ФБ і всіляких розмов
далі, далі, далі
Власне кажучи - це для мене лише спосіб відпочинку. Не вважаю себе ні письменником, ні навіть фікрайтером. Власне кажучи і пишу всього півроку.
Інші фендоми окрім Сильму мене не цікавлять. Я не прихильник аніме, не захоплююсь "Гаррі Поттером", не фанат "Сутінок", "Тайного міста" або "Гри Престолів" А писати фанфіки за класичними творами у мене рука не підніметься)
Що приваблює:
- Можливість змінити долю улюблених героїв. Тобто написати якісне АУ з обоснуєм. Мені здається - марновірство, звісно - що з кожним таким АУ світ змінюється у кращий бік. І одного разу ми прокинемося, а поруч лежатиме "Сильм", де наші перемагають)) Тому я дуже люблю писати АУ і пишу їх багато.
- Можливість ще раз прожити з героєм його долю, нехай і нещасливу. Тобто - знову грати рольовку і відчути себе молодим.
Літературні якості моїх оповідок досить слабенькі. Земляки гововорять - і говорять справедливо - що переклад з української відчувається у кожному слові. І дійсно - в оригіналі оповідки звучать набагато краще. Мелодика української і російської мов настільки різна, що переклад нагадує спробу мелодію для скрипки зіграти на контрабасі (Леді Тім в цьому плані ще категоричніша - вона говорить: простучати на барабані))) Ну і у мене завжди страждає орфографія - розум за рукою не встигає)
Як оцінюю інших:
- За силою образів оповідки. За одну-дві вражаючі фрази ладен пробачити все інше. Вилизаний чистенький текст, прикрашений рожевими бантиками, мене не приваблює. Віддам чай з з сахарином за ковток коньяку, від якого забиває дух))
- За концептом. Якщо твір збігається з моїм баченням Арди - теж ладен пробачити певні огріхи стилю.
Якщо ж не збігається, але твір "убойний" за силою образів - рука тягнеться написати "відповідь Чемберлену".) В комментах завжди вказую - написано чудово, але з концептом не згоден, і пояснюю чому.
- За темою. Твір на близьку мені тему читаю більш охоче, аніж на теми, що мене не цікавлять.
- Ніколи не "громлю" навіть слабкий текст - для чого робити людині боляче. Вказую на помилки ввічливо і обов'язково знаходжу те, за що можна похвалити. Таким чином у людини є стимул писати далі і виправляти огріхи.
Коли оцінюють мене:
- За півроку не бачив жодної оцінки моїх оповідок з літературного боку. Оцінювали виключно за концептом, по принципу "подобається імха - не подобається"
- Часом чудово знаю, що даний твір викличе ударну хвилю тапок Але виставляю все одно - такий я злюка))
- На концептуальну критику не ображаюся. І приємно, що про жодну оповідку ще не сказали: "нецікаво")
Чи буду писати далі? Хочу і буду. Це мені подобається.
перевод
Собственно говоря - это для меня только возможность отдыха. Не считаю себя ни писателем, ни даже фикрайтером. Я и пишу всего полгода - повелся на уговоры одной милой леди.
Другие фэндомы кроме Сильма меня не интересуют. Я не сторонник анимэ, не увлекаюсь "Гарри Поттером", не фанат "Сумерек", "Тайного города" или "Игры престолов" А писать фанфики по классическим произведениям у меня рука не поднимется)
Что привлекает:
- Возможность изменить судьбу любимых героев. Для чего обожаю писать качественные АУ с обоснуем. Мне кажется - суеверие, конечно - что с каждым таким АУ мир Арды меняется в лучшую сторону. И однажды мы проснемся, а рядом будет лежать "Сильм", где наши побеждают)) Поэтому я очень люблю писать АУ и пишу их много.
- Возможность еще раз прожить с героем его судьбу, пусть и несчастливую. То есть - снова играть в ролёвке и почувствовать себя молодым.
Литературные качества моих рассказов довольно слабенькие. Земляки говорят - и говорят справедливо - что перевод с украинского чувствуется в каждом слове. И действительно - в оригинале рассказы звучат гораздо лучше. Мелодика украинского и русского языков настолько разная, что перевод напоминает попытку мелодию для скрипки сыграть на контрабасе (Леди Тим в этом плане еще более категорична - она говорит: простучать на барабане))) Ну и у меня всегда страдает орфография - мозг за рукой не успевает)
Как оцениваю других:
- По силе образов повествования. За одну-две впечатляющие фразы готов простить все остальное. Вылизанный чистенький текст, украшенный розовыми бантиками, меня не привлекает. Отдам чай с сахарином за глоток коньяка, от которого забивает дух))
- По концепту. Если произведение совпадает с моим видением Арды - тоже готов простить некоторые огрехи стиля.
Если не совпадает, но произведение "убойное" по силе образов - рука тянется написать "ответ Чемберлену".) В комментах всегда указываю - написано прекрасно, но с концептом не согласен, и объясняю почему.
- По теме. Произведение на близкую мне тему читаю охотнее, чем на темы, которые меня не интересуют.
- Никогда не "громлю" даже слабый текст - для чего делать человеку больно. Указываю на ошибки вежливо и обязательно нахожу то, за что можно похвалить. Таким образом у человека есть стимул писать дальше и исправлять огрехи.
Когда оценивают меня:
- За полгода не видел никакой оценки моих рассказов с литературной стороны. : Gigi: Оценивали исключительно по концепту, руководствуясь принципом "нравится имха - не нравится"
- Порой прекрасно знаю, что данное произведение вызовет ударную волну тапок Но выставляю все равно - такой я злюка))
- На концептуальную критику не обижаюсь. И приятно, что ни о каком рассказе еще не сказали: "неинтересно")
Буду писать дальше? Хочу и буду. Это мне нравится.