Незрівняне право.

[nolofinve-zp]

Не зацікавився б цим питанням, якби не одна дискусія про можливість самогубства в Арді. І ось трапилася під руку книжка, яку колись приніс мені Тано, а я її погортав і відклав.
Автори Вагін та Трегубов "Естетика самогубства". Книжка якраз в дусі мого Тано, але зараз я шкодую, що не згадав про неї раніше.

І що ж там пишуть естети про такий неестетичний крок у інший світ

Отже, основні тези:
- В язичницькі часи право на смерть було дано кожній людині за умови, що вона має на це вагомі підстави.
- В давньогрецькій культурі суб'єкт мав право накласти на себе руки, тільки якщо причина його відходу була визнана вагомою старійшинами міста.
- В Римі самогубством часто заміняли страту. Майно того, хто добровільно пішов зі світу, не конфісковувалося.
- Скандинавська культура схвалювала самогубства, якщо вони допомагали роду вижити (самогубства старих людей в голодні роки)
- Східні культури зробили самогубство ритуалом. Про японське сеппуку чули всі. В Японії існував також ритуал "подвійного самогубства", коли закохана пара, не маючи змоги поєднатись, разом йшла з життя.
- В Китаї самогубство практикувалася як помста. Особливо витонченою помстою вважалося повіситись на брамі дому кривдника. В такому випадку кривдник втрачав маєток - там ніхто не хотів жити, і садибу не можна було продати.
- Самогубство вдови практикувалось і в індійській, і в європейській традиції язичницьких часів.
- Високовчені браміни, вирішивши, що їм час іти на друге переродження, практикували самоспалення.
- В усіх культурах дозволялося самогубство воїна в ситуації, коли йому загрожував полон, рабство, або тортури.
А тепер цікавинка.
- Гріхом самогубство в дохристиянські часи вважалося тільки в іудаїзмі. Причиною тому був постулат про те, що людина сотворена Богом, а не народжена Богами. Творіння не мало права обірвати своє життя, бо воно належало Єгові.
- Карати тих, хто вижив, за спробу самогубства почали в Давньому Римі - цей закон стосувався рабів, і класифікувався як спроба пошкодити хазяйське майно.
- Християнство успадкувало від іудаїзму різко негативне ставлення до самогубства, а від римлян - закони, котрі карали тих, хто вижив, а тіла загиблих піддавали посмертній ганьбі.
- Мусульманство різко негативно ставиться до самогубства, мотивуючи це все тим же - людина належить Аллаху і не має права сама вибирати свою смерть.
- Однак при всьому цьому кількість воїнів, котрі вибрали смерть, а не ганьбу за християнських і мусульманських часів не поменшала.
- В іудаїзмі шануються як герої воїни і населення фортеці Моссад, котрі масово наклали на себе руки під час облоги фортеці римлянами.
- В християнстві канонізовано святих Пелагію та Софронію, котрі наклали на себе руки, рятуючись від безчестя.
- Відомою стратою в Оттоманській Порті було надсилання винуватцю шнурка, щоб той наклав на себе руки.
Висновок напевне є таким - відібрати в людини незрівняне право самій обирати свою смерть не змогла жодна релігія. Звісно - при умові, коли на це у людини є вагомі причини. Самогубство від "небажання жити" засуджувалося в усіх культурах світу.