Але зараз я сердитий на них, дуже сердитий.
Рефлексії злючого Ноло
Зараз на мене очікує важлива справа, котру я означаю, як поєдинок з Морготом. Справа неприємна і важлива, а отже Ноло потрібно всіляко пухнастити,
А що робить моя шанована мною теща? Вона приводить до моєї хати попа. І не просто собі священика, а рудобородого батюшку Московського патріархату. Подібних осіб напевне виводять в одному інкубаторі, а потім штампують їм розум на семінарському конвеєрі. Батюшки виходять звідти трьох видів - злобні фанатики, зверхньо-поблажливі особи в стилі диякона Кураєва, і повні пофігісти в дусі старосвітських батюшок Нечуя-Левицького.
І ось такий товариш другого виду явився штампувати мені мізки перед від'їздом. Запевняти мене, що все закінчиться добре, якщо я прямо тут і зараз покаюсь, визнаю Ісуса Христа - ну і далі по тексту.
Ноло зараз злюка, тому я вступив з шановним працівником ООО МП УПЦ в дискусію. Завершилась дискусія тим, що батюшка заявив - моя проблема послана мені Богом, щоб я замислився, покаявся, і навернувся до християнства. В українській мові, до речі, можна навернутися до християнства і навернутися об камінь головою. Такий собі багатозначний синонім.
На це я сказав капость. Сказав, що Божество, котре навертає собі прихильників подібним способом, не варте того, щоб ним заморочуватись. І тим більше - щоб задля нього знімати Перунів щит, котрим Бог Воїнів прикриває своїх прихильників.
Батюшка сказав, що, коли все піде не так, то я на колінах приповзу до церкви. На що я відповів - не дочекаєтесь.
Теща вдарилась у сльози, дружина теж. А ще вони довели до сліз синулю, котрий зовсім не повинен нічого знати про мої проблеми.
Я розумію, що теща все це затіяла з любові до мене. Вона хороша. Але я зараз кидаю речі в машину і тікаю.
Заїду до мами - хвала Богам, що її грекокатолицизм дуже м'який і поміркований. Сеструха їде зі мною - буде тримати руку на пульсі подій.
На цей раз переможцем в двобої буду я. Тому, що довго тренувався.