Маю все, що потрібно цивілізованій людині) Відправив сеструху відпочивати - вона замучилась мене стерегти - і розкошую.
Без цих клятих дренажів жити стало набагато легше. Дохтур задоволений, говорить, що я тільки що не регенерую (а добре було б), і що у мене навіть температура не підвищилась (а повинна?) Дихати ще боляче, кашляти взагалі жахливо, однак - усе пізнається у порівнянні.
Тільки-но отримав ноута - посварився на Яндексі з якимось придурком з Донбасу. Я його не чіпав, воно само прилізло. Між іншим - за "телячу мову" я замолоду не полінувався приїхати на інший край міста, щоб набити клієнту морду. Запальний тоді я був - одно слово першодомівець)) Треба і цього типа попередити, що можу приїхати як одужаю
Сеструха, окрім збірки поезій, роздобула мені коротку історію Польші - на мові оригіналу. Лежав, читав - і знову прийшла до голови думка про суб'єктивність історії як науки.
Про історичну правду, котрої немає
Ось що пише зацний пан Буковинський:
"Болеслав Сміливий воював багато з Руссю, Мадярами та Чехами. Всі його війни були переможними. Найбільшою перемогою Болеслава Сміливого було взяття Києва і осадження в ньому великого князя Ізяслава, котрий був вірним васалом Польщі"
Нема у мене під рукою літописів і нашого пана Грушевського до цитування, тому приводжу по пам'яті.
Князь Ізяслав не був крулю Болеславу жодним васалом. Навпаки - яко добрий сусід і союзник - він був одруженим з його дочкою.
В Києві сталося повстання проти Ізяслава - князь був сам винен, бо так боявся власного люду, що не хотів в виду наступаючих половців збирати рать і озброювати ополчення. Ізяслав утік до свого тестя разом зі своїми дружинниками. І попрохав військової помочі в рамках союзної угоди.
Тим часом кияни обрали князем Всеслава Полоцького, якого Ізяслав тримав у темниці. Але Всеслав, не бажаючи мати на голові оборону Києва проти київського ж князя, тихо змився до свого Полоцька. Рать з городян розсіялась і до Києва вступили - увага - син Ізяслава, Мстислав з військом, та неякий Казімеж, воєвода польського короля, також з військом.
Ну, тут почалися кари на винних, суди та розправи... Ізяслав прибув до Києва за кілька тижнів по тому об руку з Болеславом.
Де тут війна? Де тут звитяжна битва сміливого польського короля?
Більше того, поляки-союзники почали вести себе у Києві по хамськи, простіше говорячи - мародерствувати. Кияни почали їх потихеньку давити - то один зникне, то другий. Зрештою Ізяслав змушений був відпровадити тестя додому, бо його дружина зменшилася трохи не вдвоє без усякої війни.
А тепер сиджу я і думаю - історія це наука? Зараз я сміюся над поляками, але поляк може мені сказати, що навпаки - версія пана Грушевського є чистою вигадкою, а правий пан Буковинський. Які докази можуть бути, коли є першоджерела: два літописи, і обидва суперечать одне одному.
Історія - це казка для дорослих.