Сеструха поїхала в гості до приятельки. З ноутом, що є верхом садизму. У мене тут натхнення прорізалось, а вона...
Температура впала. Чортова кількість ліків зробила свою справу. Може до ночі підскочить ще, але зараз я роскошую.
Перетерпів ще одні тортури голкою, але кашель став меншим а дихати легше. Забрав у сеструхи "Ті, що співають у терні" не в моєму густі, але краще, ніж зовсім без книг. І звісно ж читаю Свідзинського.
Телефонувала леді Тім, вона дуже сумна. Її донька поступила до Острозької академії на філфак, мрія самої пані Тім. Тепер вона сумує за донькою і за власним життям, змарнованим у невдячній праці фтизіатра.
Мені її шкода, і соромно за власний змарнований диплом.
Вдома все гаразд, за мене моляться) Не стримався і пожартував, щоб поменше молились, аби ревнивий Єгова з посімейством не звернув раптом уваги на язичника Ноло, дружина образилась. Коли я вже почну стежити за своїм єхидним язиком)