Рефлексії меланхолічного, але впевненого у собі Ноло.
Говорив з одним мужиком, він лежить через дві палати від мене. Довго говорив.
Мужик боїться. Цікаво, що жінки набагато спокійніші.
Потім у нього почалася істерика і мені довелося його заспокоювати.
Питання - чому в таких відділеннях не передбачені послуги психотерапевта, або психолога? Абсолютно безкоштовні, а головне - регулярні.
Цей бідолаха думає про смерть... Думає, думає. То матюкається, то обіцяє Богу свічку...
Навіщо про неї думати - потрібно буде, сама нагадає.
Такого тут надивився-наслухався - а помогти нічим не можу. Я ж не психотерапевт. Мені здається, що тут ще впливає сама назва закладу, і те, що в народі воно вважається "тим, що не лікується"
А дохтур каже, що все таки велику частину клієнтів вони витягують.
До речі ,додому я їду таки у п'ятницю - дохтур хоче бути певним, що я не розвалюся на кавалки. І за кермом сидітиме сеструха - умовила
Сподіваюся забути цей заклад як поганий сон.