Рефлексії злючого Ноло з приводу звіра-обоснуя
Я не ханжа і не хлопчик. Мене давно уже не обурює порнуха, а красиву еротику я під настрій читаю з задоволенням. Більше того, знов таки під настрій можу почитати і про сексуальні збочення.
Але, коли я читаю про те, що двоє Феанорінгів трахають наймолодшого брата, просто, щоб зайняти час перед обідом, мені хочеться добряче вилаяти автора згідно левелу.
І те саме зробити з автором фіка про Феанаро, котрий згвалтував Іріме.
Втім, оскільки автори напевне в реалі милі дівчата, я б такого звісно не зробив. Але за лордів кривдно.
Якщо збочення пізнього Нуменору (Хараду, або вастаків) мають психологічний обоснуй, і можна лише дискутувати, наскільки сильно, або слабо написано конкретний фік ( скажімо Гріма міг згвалтувати Еовін, Бродда - Аерін, а умбарський пірат ельфійку, і ми говоримо лише про те, сильно або слабо описаний даний епізод), то безобоснуйна гра розуму про ельфів-гвалтівників дратує середнього толкініста.
Порядки тюремного бараку в Форменосі, і Феанаро, котрий не кращий за орка, може і тягнуть на левел, але не тягнуть на життя персонажів в Арді.