Стою на пірсі в Альквалонде і умовляю капітана позичити нам корабель, бо нам позаріз потрібно відпливти.
Капітан видає мені щось на зразок - пливіть, хто вам заважає, море вільне.
У тихого, розважливого Макалауре зачесалися кулаки, і меч у піхвах.
Капітан, щоправда, здав назад - напевне відчув, що зараз отримає по повній.
Але ж як я його умовляв)Коли свого часу грав Маедроса "живцем", то бійка починалась практично одразу. А нині - нині я поет і дипломат. З феанорівським полум'ям під накривкою розважного спокою.
Айя, Феанаро! Ми мусимо вийти в море...