Давно колись у тiнi тiй
Король стояв там Фiнголфiн,
I ясно сяяла зоря
З небесно-синього щита.
У гнiвi вiн стояв один
Коло ненависних ворiт,
Аж доки в мурах кам'яних
Не стих високий чистий дзвiн:
Владика нолдор в рiг сурмив.
I безнадiйний виклик свiй
Без страху кинув Фiнголфiн:
"Тьми повелитель, виходи!
Ходи сюди на чесний бiй!
Вiдкрий ворота i виходь,
Ти, що ховаєшся у тьмi,
Огидний небу й землi!
Ти правиш ордами рабiв -
Так бийся власною рукою!
I не ховайся за стiною,
Ти, ворог ельфiв i богiв,
Тиран лякливий у брехнi
Ходи, я тут, я жду тебе!
Виходь, яви своє лице!

(З Ле о Лейтіан, переклад Aiwe )