Цей малюнок Дженні Дольфен теж люблю. Тут брати про щось мирно розмовляють, а Нолофінве усміхається брату. І віриться, що нашорошений Феанаро теж усміхнеться і перестане врешті-решт думати про родичів зле.
Мені здається, що примирення і добрі стосунки були б цілком реальними, якби не втрутився Мелькор і не почав розпускати лихі чутки.
До того, щоб брати полюбили одне одного зосталося зовсім небагато. Але тут, на жаль, Валар дали поганцю амністію...