"У нас є історики, які не знають історії, літератори і газетярі, які не вміють писати, актори, які не вміють триматися на сцені, міністри, які не вміють урядувати, фінансисти, які не вміють рахувати... Ви швидше знайдете тут людців, які ставлять на голосування існування самого Господа, аніж душі, залюблені в мову та звичаї своїх предків, серця, закохані у виняткові риси свого народу, уми, зайняті найжиттєвішими питаннями цього народу...
А щодо нашої інтелігенції - то це покоління службістів, недоуків, людців, котрі лиш вираховують, через скільки років вони зможуть прийти до влади... Псевдоінтелігенція, вона краще знає історію Франції, аніж свого рідного краю - синки всіляких зайд, які забрели сюди з усіх закутків землі... це людці, які, зрештою, успадкували власну сутність і вдачу від своїх іноземних батьків і лише ім'я від своєї мами... Румунії. І аби хоч чим-небудь заслужили собі право називатися румунами! Та де там! Вони ненавидять свою батьківщину злішою і лютішою ненавистю, ніж іноземці. Вони вважають своє перебування тут за заслання, за досадний збіг обставин свого буття... вони... це вони самі так про себе кажуть, румуни за народженням, французи за покликанням - і якби Франція змогла дати стільки вигод нашим недоукам, забезпечити ті прибутки, які їм дає їхня нещасна вітчизна - вони давно би виїхали звідси, всі до єдиного"
Міхай Емінеску
А-а, я вже закоханий в прозу цього румуна, і в його вірші, до речі, також. Вірші ще буду цитувати і смакувати згодом.
Та-ак, а в цій цитаті треба лише підставити інші назви країн, і буде вона якраз про наші смутні часи.