Хроніка чудового дня
Був сьогодні на цікавому заході - лектура з язичницької символіки. З чаюванням та обговоренням у перерві.
Бачив пані Тім - останнім часом вона нечасто буває на Острові, тож ми перемовляємось лише по телефону.
Взагалі - цікаво провів час. Потім ще заїхав до "Буклету" і придбав там гарнесенький томик прози Мандельштама.
Я добре знаю його вірші, а от прози на свій сором не читав. Тому буду надолужувати прогаяне.
Перший прочитаний мною його вірш не забудеться, напевне... Мені тоді було десять років, і я дещо знав про сни, котрі блукають в інформаційному просторі.
Я не слыхал рассказов Оссиана,
Не пробовал старинного вина;
Зачем же мне мерещится поляна,
Шотландии кровавая луна?
И перекличка ворона и арфы
Мне чудится в зловещей тишине;
И ветром развеваемые шарфы
Дружинников мелькают при луне!
Я получил блаженное наследство —
Чужих певцов блуждающие сны;
Свое родство и скучное соседство
Мы презирать заведомо вольны.
И не одно сокровище, быть может,
Минуя внуков, к правнукам уйдет;
И снова скальд чужую песню сложит
И, как свою, ее произнесет. (с)