Ми зробили це) Хоча довелося вставати о шостій ранку і відкопуватися - Запоріжжя завалило снігом. Але вже об одинадцятій двоє відважних нолдор, прорвавшись машиною через Гелькараксе, сиділи у кінотеатрі і дивилися "Гобіта".
Синуля, ясна річ, у захваті. Зараз він захоплено оповідає домашнім про гонки на зайцях і про епічний поєдинок Торіна та Азога.
Мої враження більш неоднозначні.
Враження про фільм
По перше - нема бажання передивитися фільм "просто зараз". Таке було зі мною, коли я виходив з кінотеатру опісля "Володаря перснів". А кілька разів і передивлявся, залишаючись на наступний сеанс.
Зараз такого бажання на жаль нема.
Фільм затягнуто. Дуже затягнуто. Три серії на таку невеличку книжку, хоч і з додатками Професора, як на мене, дуже багато. Втім, вдячні поклонники ПіДжея будуть цьому тільки раді.
Вступ до фільму чудовий. Епос, пафос і кактус в одній обоймі. Героїчні гноми радують, бо у ВК ми бачимо тільки Гімлі, котрий все ж таки задуманий як блазень. Трандуїл... Ну, що з нього взяти - телеря темноліська. Щоправда у нього, як відомо, причини не допомагати гномам є, ворожнеча колишніх доріатців з гномами вростає корінням у Першу Епоху. Але ж Трандуїл спілкується з Елрондом, которий вихованець самі знаємо кого). І його відмова допомогти хоча б біженцям має дуже поганий вигляд. Звичайне телерійське хуторянство.
Більбо.
Він непоганий. Не скажу - чудовий, чогось йому не вистачає. Чи-то гумору, якого в книзі досить, чи-то насмішкуватості. Його зомління під час читання контракту (не відповідаємо за вительбушення та розчленування) є чудовим, але не зовсім зрозуміло, чому опісля такої реакції він усе ж таки наважився йти у похід. Не видно розвитку характеру, хоча окремі моменти, особливо АУ-шний порятунок Торіна від Азога, і розгадування загадок, прекрасні як сніг на горах.
Гноми.
Гноми неймовірні. Щоправда є і ляпи - шапка-вушанка ну зовсім не до лиця персонажам скандинавського епосу. Я запам'ятав тільки п'ятьох, і тому не можу назвати гнома у вушанці, але він мені зовсім не до вподоби. Рудий гном нагадує Обелікса з відомого мультфільму. Але все це можна пробачити задля Торіна, Баліна та Філі з Кілі.
Окремо про Торіна. Цей відважний і гордий гном цілком заслужив звання "почесного нолдо Середзем'я". Авжеж, нолдор Першої Епохи охоче взяли б його до гурту разом з Філі і Кілі. Які рухи, яка постава... Як він виступив вперед з поміж полонених у гоблінських печерах. За один поєдинок з Азогом йому варто дати медаль за відвагу імені Феанаро. Філі нагадує Фінгона, а Кілі - когось з Арфінгів (якщо не брати до уваги борід).
Ельфи.
Трандуїл - телеря. Чергова відмова допомогти сусіду у біді. Зате потім він охоче вирушить за гномівськими скарбами. Лось... Ну лось це ще не найстрашніше. Сподіваюся, що мою несхвальну думку про Темнолісся виправить поява відважного Леголаса.
Елронд прекрасний. У ВК він мені не подобався - занадто вже старий і втомлений, я довго звикав до його обличчя. Зате тут... Тільки вихованець Маедроса може так триматись і так говорити. Нолдорська кіннота - окремий пункт захоплення, шкода, що її було так мало.
Галадріель велична і гідна леді. Її спілкування з Гендальфом - це зустріч старих друзів-аристократів, один з яких задля сміху перевдягнувся жебраком. Сарумана-Курумо вона явно недолюблює ще з валінорських часів, а от Мітрандір, він же Олорін явно був в числі симпатиків відважної Нервен.
Маги.
Гендальф не змінився. Як був так і є насмішкуватим, загадковим, і непробивно спокійним. Сцени з першим сонячним променем через розбитий камінь, або з шишками-бомбами прекрасні. Окремий респект орлам - Гваїхір і його приятелі епічні до неможливого, і наче прилетіли сюди з Першої Епохи.
Саруман теж все той же. Намагається применшити небезпеку, хоча він-то, напевне, одразу здогадався, що Некромант це не просто собі "маг з людей", яких до речі, взагалі не існувало. Напевно він уже тоді щось крутив.
Радагаст... От цього персонажа краще б не було взагалі, або була б якась інша трактовка образу. Я розумію, що участь у фільмі блазня, котрий розважає публіку, це давня голівудська традиція, але ж Радагаст теж майя з Валінору, втиснений у людське тіло. Я його уявляв гордовито-спокійним лісовиком, котрий відійшов від справ людей задля тварин, а мені показали дідуся Мазая у вушанці (знову). Зайці, звісно, чудові - синуля був у захваті - але оці його санки, котрі нагадують... джедайський моноцикл отими вигнутими ручками, виносять розум. Ну і він гидкий (не побоюся цього слова) Навіть любов до їжачків не рятує цей персонаж.
Орки та гобліни.
Азог просто суперовий. Його білий варг чимось нагадує мені Кархарота. Злобні тварі - що варг, що господар.
Гобліни з печер гидкуваті, але не більше. Король гоблінів - невдача. Занадто "несправжній", "ляльку видно" Не сподобались.
Особлива вдячність студії дубляжу за український переклад. Коли гноми співали пісню - у мене сльози виступили на очах, настільки слова підходили під мелодію. Переклад гарний і витончений, але деякі "сучасні вирази" вжиті навмисне - типу "довгостроковий вклад" про закопані скарби, викликають сміх, але псують загальне враження.
Одним словом - фільм гарний, але чогось йому не вистачає... Знати б чого.
Перевод впечатлений
Во-первых - не хочется пересмотреть фильм "прямо сейчас". Такое желание было у меня, когда я выходил из кинотеатра после "Властелина колец". А несколько раз и пересматривал, оставаясь на следующий сеанс.
Сейчас этого, к сожалению, нет.
Фильм затянут. Очень затянут. Три серии на такую небольшую книжку, хотя и с приложениями Профессора, мне кажется, слишком много. Впрочем, благодарные поклонники ПиДжея будут этому только рады.
Вступление к фильму замечательно. Эпос, пафос и кактус в одной обойме. Героические гномы радуют, потому что в ВК мы видели только Гимли, который все же задуман был как шут. Трандуил ... Ну, что с него взять - телеря лихолесская. Правда у него, как известно, причины не помогать гномам есть, вражда бывших дориатцев с гномами врастает корнями в Первую Эпоху. Но Трандуил общается с Элрондом, который воспитанник сами знаем кого). И его отказ помочь хотя бы беженцам-гномам очень плохо смотрится, в особенности для тех, кто о корнях вражды не знает, или позабыл.
Бильбо.
Он неплох. Не скажу - замечателен, чего-то ему не хватает. То ли юмора, которого в книге достаточно, то ли озорного лукавства. Его обморок во время чтения контракта (не отвечаем за потрошение и расчленение) чудесен, но не совсем понятно, почему после такой реакции он все-таки решился идти в поход. Не видно развития характера, хотя отдельные моменты, особенно АУ-шное спасение Торина от Азога, и разгадывание Голлумских загадок, прекрасны как снег на горах.
Гномы.
Гномы невероятны. Правда есть и ляпы - шапка-ушанка ну совсем не к лицу персонажам скандинавского эпоса. Я запомнил только пять почтенных дварфов, и поэтому не могу назвать гнома в ушанке, но он мне совсем не нравится. Рыжий гном напоминает Обеликса из известного мультфильма. Но все это можно простить ради Торина, Балина и Фили с Кили.
Отдельно о Торине. Этот отважный и гордый гном вполне заслужил звание "почетного нолдо Средиземья". Думаю, что нолдор Первой Эпохи охотно приняли бы его в свое войско вместе с Фили и Кили. Какие движения, какова осанка ... Как он выступил вперед из шеренги пленных в Гоблинских пещерах. За один поединок с Азогом ему стоит дать медаль за отвагу имени Феанаро. Фили напоминает Фингона, а Кили - кого-то из Арфингов (если не обращать внимания на бороды).
Эльфы.
Трандуил - телеря, как я уже говорил. Очередной отказ помочь соседу в беде. Зато потом он охотно отправится за гномьими сокровищами. Лось ... Ну лось это еще не самое страшное. Надеюсь, что мое скверное мнение о Лихолесье исправит появление отважного Леголаса.
Элронд прекрасен. В ВК он мне не нравился - слишком старый и усталый, я долго привыкал к его лицу. Зато здесь ... Только воспитанник Маэдроса может так держаться и так говорить. Нолдорская конница - отдельный восторг, жаль, что ее было так мало.
Галадриэль величественная и достойная леди. Ее общение с Гэндальфом - это встреча старых друзей-аристократов, один из которых для смеха переоделся нищим. Сарумана-Курумо она явно недолюбливает еще с валинорских времен, а вот Митрандир, он же Олорин, явно был в числе поклонников отважной Нервэн.
Маги.
Гэндальф не изменился. Как был так и есть насмешливым, загадочным, и непробиваемо спокойным. Сцены с первым солнечным лучом из-за разбитого камня, и шишками-бомбами прекрасны. Отдельный респект орлам - Гваихир и его приятели эпичны донельзя, и словно прилетели сюда из Первой Эпохи.
Саруман тоже все тот же. Пытается приуменьшить опасность, хотя он-то, наверное, сразу догадался, что Некромант это не просто себе "маг из людей", которых, кстати, вообще не существовало. Наверняка он уже тогда что-то крутил.
Радагаст ... Вот этого персонажа лучше бы не было вообще, или была бы какая-то другая трактовка образа. Я понимаю, что участие в фильме шута, который развлекает публику, это давняя голливудская традиция, но Радагаст тоже майя из Валинора, втиснутый в человеческое тело. Я его представлял гордо-спокойным лесовиком, который отошел от человеческих дел ради животного мира, а мне показали дедушку Мазая в ушанке (снова!). Зайцы, конечно, замечательные - сынуля был в восторге - но эти его санки, которые напоминают ... джедайский моноцикл своими изогнутыми ручками, выносят разум. Ну и он гнусноват (не побоюсь этого слова) Даже любовь к ежикам не спасает этот персонаж.
Орки и гоблины.
Азог просто суперовый. Его белый варг чем-то напоминает мне Кархарота. Злобные твари - что варг, что хозяин.
Гоблины из пещер гадки, но не более. Король гоблинов - неудача. Слишком "ненастоящий", "куклу видно" Не понравилось.
Особая благодарность студии дубляжа за украинский перевод. Когда гномы пели песню - у меня слезы выступили на глазах, настолько слова подходили под мелодию. Перевод красивый и изящный, но некоторые "современные выражения" употребленные умышленно - типа "долгосрочный вклад" о закопанных сокровищах, вызывают смех, но портят общее впечатление.
Одним словом - фильм хороший, но чего-то ему не хватает ... Знать бы чего. фільмхоббитпутешествие.рф/ український дубляж фільмуdvi.at.ua/load/gobit_nespodivana_podorozh_the_h...