* * *

Краса жінок, їх млость, їх руки нездужалі -

Причасниці блаженств, причетниці провин,

I очі, що п'янять за всіх міцніше вин,

Та часом кажуть «ні» самцям, нестримним в шалі,


Їх голос, що завжди притишує нам жалі,

Як навіть зраджує - який хороший він!

Ласкавий спів, ранковий клич, вечірній дзвін,

Прекрасний плач, що мре в затишних згортках шалі.


Мужчина - звір! Життя потворне й навісне!

Коли б прокинулось хоч щось у нас ясне,

Дитинне, радісне - після тяжкого бою


Чи спорзних зустрічей - щось добре, щось живе,

I чисте, й чесне... Що ж ми візьмемо з собою

I що залишиться, як смерть нас позове?