Походив по сайтах, присвячених моїй улюбленій нині книжечці пані Костенко. Книга вийшла півтора роки тому, але в нашому немаленькому містечку про це не було ніде і нічого. Нас обминула презентація, приїзд авторки, і таке інше.
Сам я за книжковими новинками не стежу, бо не вистачає часу, але ж ця інформація має траплятися на очі. Хоча б тим людям, котрим самим відшукувати щось нема коли.
Новин культури на державному рівні не існує, на жаль.
Прикинув маршрут презентацій - Центральна і Західна. Як завжди.
Напевне, поети давно махнули рукою на весь цей Мордор і Південний Гондор. Здали наш Ітілієн донецьким террикон-баші з Барад Дура.

* * *
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил —
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.



Мапа, звичайно, жартівлива, але те, що Мордор у Донбасі, це жесть)