Рефлексії невиспаного Ноло
Нас завалило снігом - доведеться півдня відкопуватися. Такий снігопад ну абсолютно ні до чого, а зима уже жахливо набридла.
Приїхав дядько. Перед самим ранком і трохи нетверезий. Джип ледве пройшов, тойота не пройде точно. Доведеться сьогодні, мабуть, брести снігами, бо дядька я з хати не випущу до повного протверезіння. Або взяти його "танк" і спробувати на ньому не убитись.
Оце ще мені нещасливе кохання до витончено-іронічної молодиці з вищою освітою.
Мені дядька шкода. Але це зовсім не його тип. Як і не мій, до речі. Мене дратують люди, котрі дивляться на світ так, неначе він завалений тухлою рибою, а в кожне своє слово або фразу вкладають подвійний, або й потрійний зміст. Оці недомовки, обірвані речення, багатозначні паузи... Звичайно, наш світ не засаджено трояндами, але ж і цю дамочку не скинули до нас з парашутом з іншої планети.
Здається, що невдала дядькова наречена вважає мене винним в їхньому розриві. Принаймні так вона натякала дядькові в їх останній розмові. А я, коли при мені демонструють іронічну зверхність над моїм родичем, котрий, маючи за спиною всього лише технікум, розумом і діловою хваткою домігся того, що не тільки сам вибрався із злиднів, але й витяг за собою трохи не весь наш гуляйпільський клан, стаю злобним, дуже злобним. Звичайно крамнички з залізяччям, ремонтні майстерні, хамовиті клієнти-мажори і вічно п'яні пролетарії не сприяють витонченості і іронічності. Дядько до такого спілкування не звик, він все сприймає за чисту монету, власне кажучи сприймав до недавнього часу.
А дамочку я таки дістав - перевів розмову на класичну літературу і почав закочувати очі - ну як же... Кожна освічена людина просто мусить знати... Побив дівицю її ж зброєю. Щоправда, моя іронія аж нітрохи не витончена і злобна, ага. І Кафку ми теж читали, і диплом у нас лежить у шафці на поличці.
Не вистачало тільки, щоб дядько запив, нам ще чергову філію відкривати на Дніпропетровщині.
АПД. Пішов відкопуватись далі - танки снігу не бояться)