Ну зовсім я не кіноман... Але пропустити таке...
Хоча я добре знаю, що у нашому місті цей фільм не демонстрували, тому що повз кінотеатри проїжджаю щодня.
Не знаю, чи демонструвався він взагалі в Україні - не пам'ятаю реклами.
А навела мене на цей фільм леді Тім, якій я вчора жалівся по телефону на вандалів, котрі скалічили копію Збручського Світовида і повторив їй жарт Невзорова про віруючих, почуття яких ображала Олександрійська бібліотека.
- Ти й досі не дивився "Агору", язичнику? - спитала пані Тім, - та невже...
Ноло відчув себе дурнем - фільм мало того, що відомий, він ще й заслужив "Оскара". И поліз до Інтернету.
Вибрався через дві години з мокрим від сліз обличчям.
Сеньоре Алехандро Аменабара- респект вам і шаноба від усіх язичників сучасного світу.
Нам люблять оповідати про переслідування християн язичниками, хоча ці оповідки дуже часто нагадують страшні казки для дорослих дітей. Нам люблять розказувати, що християнство принесло світу все добре, святе і чисте, а також культуру і знання.
Сеньор Аменабара показав всьому світу що вони принесли - а головне як.
Слоган фільму - "Світ змінився. Назавжди". Авжеж змінився, бо у ньому побільшало дурнів, а поменшало розумних людей і книг.
Пані Гіпатія, жінка-філософ, красуня і розумниця стала однією з перших жертв ображених у своїх почуттях віруючих. Тому що жінка не має права бути такою гарною і розумною і взагалі "серед збору хай мовчить".
Аменебара ще й трохи пом'якшив обставини її загибелі - реальну Гіпатію християни буквально розтерзали, розтинаючи тіло уламками гострих мушель. У фільмі трохи інакше, але й того, що показали, цілком досить для того, щоб заплакати над її долею.
Сподобалась фраза Гіпатії, котру вона кидає розгубленим можновладцям:
"Якщо ви не будете діяти (тобто не втихомирите якось ображених існуванням Олександрійської бібліотеки єпископа та його послідовників) у місті не зостанеться людей."
Вірно - людину людиною робить розум.