В давні часи було прийнято відзначати чотири основні сонячні свята - два Сонцестояння та два Рівнодення.
Зимове Сонцестояння означало владу Сонця Непереможного, і перемогу Світла над Тьмою. А від Весняного Рівнодення відраховувалося Нове Літо.
Як там у літописах - в літо таке-то сталося щось цікаве...
Чому в літо? Тому, що предки не знали чотирьох пір року. Саме так - вони не говорили "прийшла весна", або "настала осінь". Для них опісля довгої зими наставало нове літо, і вони щасливо зітхали - знову зиму пережили.
З часом "нове літо" стало знаменувати прихід астрономічної весни, а отже настання Нового Року.
Наші традиціоналісти не задумуються, чого взимку, на Новий рік потрібно посівати у дворі гостинного господаря зерном. Або співати у січні "Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка". Загадка розгадується дуже просто - зі знищенням язичництва природній календар пішов шкерберть. Церковний Новий Рік, як відомо, восени, потім влада ввела за європейським зразком новий рік у січні, і весняні звичаї плавно перетекли у зиму. Навіть звичай оборювати хату плугом - гуцули донедавна робили це на старий Новий Рік, ясна річ, по снігу.
А от у Індії, за їхнім офіційним народним календарем, нове літо і досі приходить так, як йому й належить.
Тому, всі мої милі і любі друзі та знайомі - з Новим Літом вас. І зі справжньою весною