Раптовий відгомін двох розмов
Раптом зрозумів, що найбільше б вразило попаданця у середньовіччя саме з нашого 21 століття. Ні, не відсутність мобілок і водогону - а залишки варнової системи.
Тобто - місце для людини, а не людина для місця.
Особливо вражали б, на мою думку, наступні моменти:
- Наявність слуг і васалів, задоволених і навіть щасливих зі свого стану.
- Місця у суспільстві, котрі люди могли займати незалежно від особистих якостей, а лише за правом крові.
- Неможливість швидко "піднятися нагору". Людина могла бути всемогутнім королівським фаворитом, і все ж таки залишатися лише "цирюльником Олів'є", і відповідно поводитись, принаймні про людське око. Діти такої людини мусили починати свій шлях заново.
Вважається, що у нашому суспільстві більше свободи, і можна все і всім... Однак, якщо в середньовіччі існували два шляхи підйому на гору - лицемірство, підлість, підлабузництво давали владу, але не забезпечували місця у суспільстві, а хоробрість і відвага могли не дати грошей і влади, але забезпечити лицарство і дворянство нащадкам, то у наші часи існує лише перший шлях, про що добре знають ті наші багатії, котрі повилазили "з грязі у князі". І дідько його знає, що воно краще.
І - паралельно - трапилася на очі розмова про "Останнього кольценосця"
Що мені здалося цікавим при його прочитанні - автор звичайно цинік). Він не вірить у світлих ельфів - вони у нього відморозки, не вірить у відважних гобітів - п'яниці заснули десь у трактирі, а потім оповіли красиву казочку. Але найбільше пана Єськова вразила знов-таки тема крові - Намісник має очікувати повернення Короля.
"Якого дідька він має очікувати повернення якогось там хріна з-за бугра? - запитує Єськов, - адже у Намісника є сила, влада, військо. І все це віддати якомусь зайді лише тому, що той є нащадком Ісильдура?"
І автор робить Арагорна відморозком, а бідолашну Арвен... м-м... зовсім нехорошою істотою. І згущує фарби, і зачорнює-зачорнює...
Тому що не може зрозуміти - як це, усе віддати Королю, що повертається.
перевод
Вдруг понял, что больше всего поразит попаданца в средневековье именно из нашего 21 века. Нет, не отсутствие мобилок и водопровода, а остатки варновой системы.
То есть место для человека, а не человек для места.
Особенно поразили бы пришельца, по моему мнению, следующие моменты:
- Наличие слуг и вассалов, довольных своим положением и даже счастливых .
- Наличие мест в обществе, которые люди могли занимать независимо от личных качеств, а лишь по праву крови.
- Невозможность быстро "подняться". Человек мог быть всемогущим королевским фаворитом, и все же оставаться только "цирюльником Оливье", и соответственно вести себя, по крайней мере для вида. Дети такого человека должны были начинать свой путь заново.
Считается, что в нашем обществе больше свободы, и можно все и всем ... Однако, если в средневековье существовали два пути подъема на гору - лицемерие, подлость, подхалимство давали власть, но не обеспечивали места в обществе, а храбрость и отвага могли не дать денег и власти, но обеспечить рыцарство и дворянство потомкам, то в наше время существует только первый путь, о чем хорошо знают наши богачи, которые вылезли "из грязи в князи". И кто его знает, что лучше.
И - параллельно - попался на глаза разговор о "Последнем кольценосце"
Что мне показалось интересным при прочтении этой книги - автор конечно циник). Он не верит в светлых эльфов - они у него отморозки, не верит в отважных хоббитов - пьяницы заснули где-то в трактире, а затем рассказали народу красивую байку. Но больше всего господина Еськова поразила опять-таки тема святости крови - Наместник должен ожидать возвращения Короля.
"Чего это он должен ожидать возвращения какого-то хрена с бугра - спрашивает Еськов, - ведь у Наместника есть сила, власть, войско. И все это отдать какому-то проходимцу только потому, что тот наследник Исильдура?"
И автор делает Арагорна отморозком, а бедную Арвен ... м-м ... совсем нехорошим существом. И сгущает краски, и чернит, чернит ...
Потому что не может понять - как это, все отдать возвратившемуся Королю..