Про лікарів душ
Згадав момент з однієї дискусії відносно психотерапевтів і психіатрів. В тому плані, що в реалі народ їм не довіряє.
Ну, з психіатрами все зрозуміло - "доктор, если осерчает, так упрячет в желтый дом". Ну, а психотерапевти?
Ні, я певен, що десь вони існують - добрі, хороші цілителі душ, від яких людина виходить відсвіжена і з повним букетом позитивних емоцій. Тільки моїм знайомим вони якось не траплялися.
Сам я до психотерапевта жодного разу не ходив, навіть коли мені впаяли суворий діагноз, і дохтур сказав - різати. Бо завжди пишався своїм реноме здорового лося зі сталевими нервами. А тому все, що тут оповім, знаю виключно зі слів приятелів і з книг, що випадково потрапили до рук.
Психотерапевтів зараз - хоч греблю ними гати. З медичною освітою і без такої. Останні, здається, називаються психологами, втім я в цьому не дуже добре розбираюся.
Лікувалися у психотерапевтів троє моїх знайомих. І усі вони говорять приблизно одне і те ж саме.
Перша і найголовніша заповідь сучасної психотерапії - людино, тобі потрібно змінити себе і своє ставлення до оточення.
Мій приятель Тано, котрий якось провалився у депру і відвідав такого фахівця, зробив наступне непристойне порівняння - якщо тебе гвалтують збоченим шляхом, звісно можна купити вазеліну, щоб не так боліло. Але краще - придушити гвалтівника, тобто змінити оточення.
Дійсно - що означає "змінити себе"?
У кожного з нас, особливо після 30 років, вже сформувався певний комплекс звичок і життєвих правил, котрий називається особистістю. Психотерапія вважає, що цей комплекс можна переробити під оточення.
Звісно, якщо людина випиває, вживає наркотики, або має ще якісь погані звички - то їй варто їх позбутись. Але до цього можна додуматись і без психотерапевта.
Однак, наприклад, незгода в родині дуже часто буває не від того, що партнер випиває, або робить щось асоціальне. Дуже часто чоловікові, або дружині не до вподоби саме особистість цього самого партнера.
Зазвичай цим грішать жінки - "если я тебя придумала, стань таким, как я хочу". Бувають і чоловіки, котрі намагаються "переробити" подругу життя під себе.
В родинному житті повсякчас доводиться робити дрібні поступки, інакше родинного життя просто не буде. Але дуже часто партнер вимагає, щоб другий член родини зробив собі моральну лоботомію, тобто змінив себе.
Зруйнування особистості - чи не занадто висока ціна навіть за родинне щастя?
Друга заповідь психотерапії - ти сам(а) в усьому винен (винна).
Тобто - не оточення тебе зробило нещасливим, а ти не зумів пристосуватись до оточення. Це щось зрідні суспільній думці про те, що дівчина "сама винна" в тому, що на неї напав маніяк, бо одягнула гарну сукню і пішла до театру. Якби вона гуляла вулицею в лахмітті, брудна і нечесана, то маніяк може не звернув би на неї уваги.
А тепер уявіть собі - приходить людина до психотерапевта як до лікаря, в надії на полегшення ситуації, а їй оповідають, що вона сама в усьому винна, бо занадто розумна, незалежна, принципіальна - потрібне підкреслити. Одним словом - знімай, дівко, сукню, вдягай лахміття.
Третя заповідь психотерапії - депресія лікується жвавим спілкуванням, велелюдними розвагами і штовханням у натовпі, фізичною роботою, спортом і тому подібне.
Можливо, що такі рецепти допомагають, і то не одній людині. Однак - при цьому психотерапевти демонструють повну відсутність індивіндуального підходу. Вони рекомендують це всім.
Для Тано, наприклад, найкращі ліки від депри - це "махатися" зі мною на мечах) Або ганяти по трасі на своєму "крокодилі" зі скаженою швидкістю. Але його не можна у такому стані вести на велелюдні розваги, бо він обов'язково когось понівечить. І не можна довіряти навіть копати канаву "від забору до обіду" - лопаті буде гаплик, а заодно і всьому, що поруч.
А одна моя знайома телефонує мені нещодавно у повному шоці. Вона отримала від психотерапевтеси повний набір з оцих трьох банальностей. Пані й так вважає, що "сама у всьому винна", не змогла пристосуватись і звикнути до складного родинного життя. Для неї найкращі ліки від депри, це тихий куточок, де вона могла б відпочити від реалу. Я її розумію, бо якби не мав можливості відпочивати час від часу у тихому куточку, то може і сам би затужив.
А психотерапевтеса запропонувала їй більше бувати між людьми, змінювати себе і тому подібне. Від подібного лікування у бідолашної пані підскочив вище норми тиск.
Я не психотерапевт, але опісля півгодинної бесіди у пані повеселішав голос і піднявся бойовий дух.
А я ж нічого такого не сказав, просто запропонував змінити не себе, а оточення, що завдає болю.