Про деякі російські закони
Два російські закони, про які так багато говорять останнім часом, є, на мій погляд, вдалим політичним ходом владних російських структур. Угу, ті самі закони про гей-пропаганду та про віруючих, ображених в своїх почуттях.
Перший з цих двох законів, начебто, не спрямований конкретно проти певних людей, а покликаний обмежити саме "пропаганду" в засобах масової інформації. Однак, знаючи російські реалії, ясно, що це далеко не все - пропагандою релігійних поглядів в радянські часи називалося і те, що батьки оповідали дітям про доброго боженьку.
Для чого цей закон? Ну - по перше це відповідь європейському"Чемберлену", і спроба довести, що Росія - не Європа. По друге, щоб дискредитувати ліберальні антипутінські сили.
Не секрет, що в Росії, і на постсоюзному просторі геїв не люблять. При чому це стосується виключно геїв-чоловіків. До жінок-лесбіянок ставлення більш поблажливе - цю проблему воліють просто не помічати. Зв'язано це з суворою імперською історією, котра третину країни пропустила через концтабори. В яких гомосексуальні стосунки були використовувані з метою принизити чоловіка, "опустити" його до стану... жінки. Це, до речі, говорить і про специфічне ставлення народонаселення до жінок (курка не птах - баба не людина).
А тому в розумі середнього росіянина при слові "гомік", або "гей" одразу виникає стійкий образ тюрми і опущених людей біля параші. Якщо у Європі можуть згадати греко-еллінську цивілізацію, міньонів короля Генріха Третього, або ще щось у цьому дусі - то тут одна асоціація, тюремна.
При чому, в цій асоціації гвалтівник, котрий "опускає" не зневажається і не вважається "гоміком". Неприязнь населення направлено в основному на пасивних геів-чоловіків як підсвідомий страх перед їхньою долею тюремних ізгоїв.
А тому більшість населення Росії подібні закони схвалить. Від оцього підсвідомого страху. І буде підтримувати владу - як у тюрмах сіра більшість підтримує пахана, а лібералів вважати ізгоями і боятись, якби самим ізгоями не стати.
Тому цей владний хід дуже розумний - підтримуючи геїв, борців за права, російські ліберали остаточно дискредитують себе в очах тієї маси, котра голосує. А не підтримати їх вони не мають права - бо права ж людини.
У нас в Україні з опозицію такий хід не пройде, тому що наша опозиція доволі консервативна. Але піарщики вигадають щось іще.
Сумно все це - і шкода людей, яким і так зле від ставлення до них суспільства. Весь цей галас довкола них лише шкодить.
Закон про почуття віруючих... М-м... Це окрема пісня, і спрямована вона на просте повернення країни в духовному плані десь у 19 століття.
Ні, кидатись, скажімо, камінням в ікони зле. Однак, ніхто ж і не кидається. А сказати, що про чудотворність цієї ікони батюшки вигадали, щоб народу голови морочити - за це теж штрафуватимуть, чи ні? Сказати, звісно, не на кухні, а десь на людях, або в Мережі...
При чому, якщо православні погромлять крішнаїтський храм, то крішнаїтам суду напевне не виграти - віруючими в Росії вважаються члени тих конфесій, які влада або підтримує, або боїться.
І окреме питання про атеїстів - адже саме їх існування ображає почуття віруючих.
Одним словом - дорога до Храму в сучасній Росії теж обгороджена колючим дротом. І охороняється вертухаями.
В Україні для подібного фінту потрібно задавити всі інші православні конфесії на користь РПЦ. Поки що цього не сталося, однак віруючі Московського патріархату в нашій країні чудять і без підтримки закону, а влада їх підтримує.
Кругом фігня, одна фігня...