М. Барбери
Элегантность ежика
читать дальше
Ну що тут можна сказати. Більше неправдоподібної ситуації не можна вигадати - хоча кожна її складова в принципі доволі логічна.
Книга чимось нагадує пазли з персонажів, які зовсім не сходяться кутами. Однак, коли брати кожен пазл окремо - на ньому проявляється шматочок цікавої картинки.
Пазл № 1 - Консьєржка Рене
На перший погляд - дуже чіпляє. Тому що багатьом розумним, або просто інакшим людям доводиться прикидуватись ідіотами, щоб "відповідати" своєму місцю у колективі, житті тощо. Наприклад - твоя душа живе у світі книг і поезії, а ти мусиш годинами спілкуватись з доволі тупими особами з приводу машин і різного залізяччя.))
Однак, мені здається, що Рене занадто перебирає міру з конспірацією. Зрештою, якби мешканці будинку, або її роботодавці дізналися про те, що вона читає класику і слухає Малера, то з роботи б її не вигнали. Ну, дійсно, який-то час дивилися б як на дивачку, а потім забули - своїх справ мало, чи що.
Інша річ, що конспірація потрібна самій Рене. Вона мазохістка, і просто таки насолоджується своєю самотністю духу, а також невідповідністю форми змісту. Однак - маска дуже часто приростає до обличчя, і я певен, що ще через 10 років мадам Рене з задоволенням дивилася б телевізор і читала б детективи)
Мадам Рене дуже приємно відчувати себе вищою від "тупого багатого бидла". Мешканці її будинку дійсно не янголи, але в принципі - нормальні добрі люди зі своїми білочками, котрі не виходять за межі норми. Рене могла б досягти певних успіхів у житті - вона з бідної родини, але з її КІ вона могла б пробити собі шлях нагору, зрештою, стати інтелігентною вчителькою, наприклад. Не багатство, але й не робота двірником-вахтером.
Однак, мадам Рене не бажає напружуватись і нести за щось відповідальність. Вона сама вирішила так жити - як равлик у хатинці. Тому її зовсім не шкода, а її образ замість співчуття викликає певну зневагу. Ледача вона, ця мадам Рене. Ледача духом. До того ж хамка - мене особисто нудить від осіб, котрі починають хапатися за серце при вигляді граматичної помилки, або почувши невірно вимовлене слово.
Пазл № 2 Школярка Палома.
Це - Рене в дитинстві, тільки з бідності вознесена до багатства. Вона успішно прикидається дурнішою ніж є, бо інакше "їй не дадуть спокійно жити" Тобто - ледачитись, скільки вона захоче. Небажання напружуватись приводить до самотньости - адже вона цілком могла б знайти собі друзів з високим КІ, якби бувала в місцях, де їх можна віднайти. Замість того вона мріє накласти на себе руки - підліткова депра, однак тут вона явно від лінощів духу. Одним словом, вони з Рене знайшли одне одного.
Пазл № 3 Японський дипломат Какуро
Це явний казковий персонаж, принц, покликаний розбудити цілунком Сплячу Красуню. Його закоханість в Рене - це настільки зацукрована вата і сахариновий сироп, що не хочеться про це і казати. І авторка недарма вбиває Рене - смерть під колесами автівки це давній "Бог з машини" усіх авторів, котрі недбало ставляться до сюжету. Адже Барбері сама має зрозуміти, що хеппі енд тут смішний, а просте відбуття Какуро до Японії недостатньо мелодраматичне.
Одним словом - причин до захоплення цим твором не бачу. Однак, мені рекомендувала його інтелігентна пані, такий собі елегантний їжачок...