Читальний зал

[nolofinve-zp]

Н. Карамзин

"История государства Российского"

modernlib.ru/books/karamzin_nikolay_mihaylovich...



Хоча моє ставлення до історії та істориків відоме - історію пишуть вірні працівники "міністерства правди", особливо, коли це історія Імперії, однак я читаю Карамзина і тихо умліваю від його безпосередньості.
Те, що імперський історик почав свою працю не з історії власного народу, а з історії сусідів,від яких його предки отримали правлячу династію - смішить не по дитячому. Уявіть собі англійського історика, котрий починає історію рідного острова з історії Франції, бо норманнське завоювання дало Англії династію володарів. Британія теж Імперія, однак, до такого англійці не додумались.
Щоправда, англійці пишаються королем Артуром, котрий, бувши кельтом, давав чосу і англам і саксам. Так що Карамзин не є винятком.

А ось перли, такі перли:

Наместник Ханский требовал, чтобы Новгород также платил дань поголовную: Герой Невский, некогда ревностный поборник Новогородской чести и вольности, должен был с горестию взять на себя дело столь неприятное и склонить к рабству народ гордый, пылкий, который все еще славился своею исключительною независимостию. Вместе с Татарскими чиновниками и с Князьями, Андреем и Борисом, Александр поехал в Новгород, где жители, сведав о его намерении, пришли в ужас. Напрасно говорили некоторые и Посадник Михалко, что воля сильных есть закон для благоразумия слабых и что сопротивление бесполезно: народ ответствовал грозным воплем, умертвил Посадника и выбрал другого. Сам юный Князь Василий, по внушению своих Бояр, уехал из Новагорода в Псков, объявив, что не хочет повиноваться отцу, везущему с собою оковы и стыд для людей вольных. В сем расположении Александр нашел большую часть граждан и не мог ничем переменить его: они решительно отказались от дани, но отпустили Могольских чиновников с дарами, говоря, что желают быть в мире с Ханом, однако ж свободными от ига рабского.
Великий Князь, негодуя на ослушного сына, велел схватить его во Пскове и под стражею отвезти в Суздальскую землю; а Бояр, наставников Василиевых, казнил без милосердия. Некоторые были ослеплены, другим обрезали нос: казнь жестокая; но современники признавали ее справедливою, и самый народ считал их виновными, ибо они возмутили сына против отца: столь власть родительская казалась священною!

Цікаві там, однак були сучасники - князь Невський явний колрабоціоніст, працює на татар, проти нього повстав навіть власний син, а вони говорять,що це було справедливо. І це - вільнолюбні новгородці. Втім - спробуй перевір, як до цього ставилися сучасники: літописи пишуться "під когось" та ще й переписуються опісля залежно від креатури.
Одним словом - щось з цими сучасниками явно не так.)

Хочу прочитати ИГР повністю, бо у мене є лише один томик Карамзіна радянських часів з численими купюрами. А розповідають, що далі є ще кращі перли - про героя Куликовської битви, котрий бігав від Тохтамиша по лісах, про литвина Остея з роду Ольгерда, котрому довелося очолити оборону Москви проти цього самого Тохтамиша і багато чого цікавого, про що шкільний курс російської історії скромно мовчить) Наприклад, як Ольгерд в московську браму списа вгородив і подарував князю Дмитрію червоне яєчко на Великдень. Якщо врахувати, що відважний литвин був язичником, то єхидству його і гумору справді не було меж.
А ось ще перл - його я знайшов, від нетерплячки забравшись вглиб російької історії.

Ливонська війна Івана Грозного. Національний склад ворогуючих сторін

Московські війська - русские (власне - московити), князья Черкесские, Шевкальские, Мордовские, Ногайские, Царевичи и Мурзы древней Золотой Орды Казанский и Астраханский (ясна річ з військами)
Крутий набір - Азія, така вона Азія.

І протилежна сторона: Польща+Велике Князівство Литовське

Ляхи, Славяне Галицкие, Волынские, Днепровские, (фактично вся Україна), Кривицкие( Бєларусь), Немцы, Венгры (Німці і Мадяри - як союзники Стефана Баторія) и коренные Литовцы.

Но комментс Івану Грозному тоді цей інтернаціонал наклав по саме нікуди Кляті галичане з волинцями - ну що тут скажеш Вони вже тоді, виявляється, були не проти побуцатися з північним сусідом. Традиція, така вона традиція

Навіть в брехні є якась частина правди - так і з історією.