17.10.2014 в 16:41
Пишет  Klod:

Сергій Жадан

Золото на воді й вогні за рікою.
Всі твої сльози звідси й радощі звідси.
Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою,
Щойно між нами з’являється відстань.

Відстань, яка стоїть поміж нас стіною,
Стоїть, і здолати її насправді нічим.
Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною,
Ти в цей час не говориш із кимось іншим.

Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся,
Або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш,
Можна не хвилюватися щодо твого серця,
Яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.

Можна не лякатися й не панікувати
Щодо того, чи воно працює надалі,
Адже ти слухаєш мене, а отже всі завади
Такі несерйозні насправді, такі нетривалі.

Можна хоч трішки бути за тебе спокійним,
Можна хоча б на мить відновлювати рівновагу,
Слухати твоє серце, що лишається непокірним,
Перебирає на себе всю любов та увагу.

Звідси всі твої сумніви та бажання.
Керуйся своїми вірою та удачею.
Відстань, це те єдине, що тобі заважає.
Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.

URL записи