Старі будинки ажурові,
І кожен камінь - вічний слід
Давно минулої любові,
Умерлих літ, безсмертних літ.
Кав'ярні й вежі, сни з явою,
Рабле, Рембо, квітки й трава, -
І хтось усмішкою чудною
У невідоме зазива.
Фіалки, привиди Версалю,
І кармін губ, і п'яний шлюб,
І терпкощі чудного балю
Крізь яд скрипок і тугу труб.
Ти випив самогону з кварти
І біля діжки в бруді спиш, -
А там десь голуби, мансарди,
Поети, сонце і Париж!
М. Рильський
До Парижу не хочу, а от нездійснені поки що мрії є.
Напиватися не буду)