І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Так говорив Заратустра...


- Людина - це линва, напнута між звіром і надлюдиною, - линва над прірвою...

- Я люблю того, хто розтринькує свою душу, не сподівається подяки і не віддячує сам - бо він завжди дарує, і не прагне себе шкодувати...

- Немає пастиря - є лише отара... Кожен хоче рівності, всі рівні - а хто має іншу думку, той сам іде в божевільню.

- Здобути собі право на нові цінності - то найстрашніший здобуток витривалого і святобливого духу...

- Те, що кожен має право навчитися читати, надовго псує не лише письмо, але й думку...

- Колись Дух був Богом, потім він став людиною, а тепер стає взагалі потолоччю.

- Убивають не гнівом, а сміхом...

- З людиною буває те саме, що й з деревом. Що більше прагне вона вгору до світла, то дужче тягнуться її корені вниз, у землю, в морок, у глибину - до зла...

- Війна і мужність звершили більше великих справ, аніж любов до ближнього. Не співчуття ваше, а ваша хоробрість рятувала досі знедолених

- Вороги наші мають бути гідні ненависті, а не самої зневаги. Своїм ворогом ви повинні пишатися - тоді успіхи вашого ворога будуть і вашими успіхами.

- Непослух - це доблесть раба. Вашою доблестю нехай буде послух! Навіть ваші веління нехай будуть послухом...

- Доброму воїну "ти повинен" звучить приємніше, ніж "я хочу" І все, що ви любите, ви повинні спершу повеліти собі.

- Людина - це те, що слід подолати...

- Вони (натовп) карають тебе за всі твої чесноти. Прощають вони, по суті, лише твої помилки.

- Ти називаєш себе вільним? Я хочу почути твою власну думку, а не те, що ти скинув з себе ярмо

- Вільний від чого?... Нехай же твій погляд скаже мені відверто: вільний для чого?

- Деяким людям не смій подавати руки, подавай їм лапу - і я хочу, щоб твоя лапа мала кігті.

- Найнебезпечнішим ворогом, котрий тобі може трапитись, завжди будеш ти сам...

- Гіркота є в келиху навіть найщирішої любові...

- Чимало вмирає надто пізно, а дехто - надто рано. Ще незвично звучить повчання: Вмирай своєчасно.

- Людина шляхетна нікого не соромить, сама ж вона соромиться страждань

- Важко жити серед людей - адже важко мовчати...

- Вони (християни) не вміли любити свого Бога інакше, як розіп явши на хресті людину...

- Не довіряйте тим, хто розводиться про свою справедливість - воістину, їхнім душам бракує не тільки меду... А коли вони кажуть "я справедливий" це звучить як "я мстивий"

- Одні прагнуть повчань і настанов і звуть це чеснотою, а інші хочуть, щоб їх зламали - і це також називають чеснотою.

- Справедливість каже мені так: "люди не рівні"

- Наказують тому, хто не вміє коритися собі...

- Щоб на життя приємно було дивитись, його потрібно добре грати, однак для цього потрібні вправні актори...

- Те, що нас не вбиває - робить сильнішими...

- Хвала всьому, що гартує!

- Мужність - найкраща смертельна зброя.

- Від щирого серця люблять тільки свою дитину і свою справу

- Відвага - найдавніша шляхетність світу...

- Потрібна нова знать, супротивник усієї потолочі і усякої тиранії, знать, котра на нових скрижалях напише слово "шляхетний"

- Якщо довго дивитись в безодню, то вона врешті решт погляне на тебе...





@музыка: Вагнер "Політ валькірій"

@настроение: Бажання влади)))

@темы: філософічне

Комментарии
03.08.2011 в 18:36

Який дивний у Вас настрій, Верховний. Чому так?
Для мене то було б найстрашнішим покаранням...
03.08.2011 в 19:59

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Щодо настрою - я пожартував :)
А Ніцще мені дійсно подобається - місцями. І я люблю його перечитувати. Він зовсім не такий страшний, як про нього думають)))
05.08.2011 в 14:31

не такий. тут інше страшно. повністю з ним погодитися. а хочеться інколи...
05.08.2011 в 15:33

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
У мене теж така думка була...:)
Втім - це ж мої улюблені цитати, вони якраз абсолютно позитивні. Ну, може за деяким винятком. "Жадання влади" крутіше набагато. Втім - я майже всі його твори прочитав по молодості літ, був такий період... Тепер розумію, що і це не вихід... Але вихід-то має бути... В реалі нині занадто душно...
05.08.2011 в 16:21

В реалі щось давно пора змінити, але що саме?
05.08.2011 в 18:04

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Можливо - отой пофігізм, яким заражено нині все довкола?)
05.08.2011 в 19:25

знаєш, як?
05.08.2011 в 21:21

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
На жаль не знаю... Цій країні потрібен справжній вождь, а його нема... Хіба що милість Богів не зоставить нас...
05.08.2011 в 21:53

сподіватися не неї...
05.08.2011 в 22:02

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Давні Боги допомагають тому, хто робить щось сам... Один час я займався політикою, але тепер, коли загальна продажність досягла апогею...
Одним словом я нині не можу навіть відділити друзів від ворогів. :(
05.08.2011 в 22:13

а раніше міг?
05.08.2011 в 22:20

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Колись здавалося, що міг...

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии