І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
07.12.2011 в 01:33
Пишет  Klod:

Наталка Білоцерківець

Є лагідна земля, де діви, мов кришталь,
А діти ніби сталь — незламні неодмінно;
Де ангелів вино в холодній тиші заль
П’ють змієборці, ставши на коліно.

Є лагідна земля, конаюча трава,
Там, де дракон співа, чекаючи віками.
Нахилена його розумна голова,
Наба могутніх крил гаптована квітками.

Червоний колір скель, де келії ченців,
Де у нужді осель горять камінні чаші;
Де ангелів вино невидиме давно,
Як сльози на ріці, як мертві душі наші.

Тут перемог нема, й поразок теж нема;
Тут скорпіон дріма в ногах рододендрона.
І в сяєві вікна — божественна пітьма,
Неначе письмена на шкірі скорпіона.

URL записи

@музыка: К. Єрофеєв "А надворі дощ"

@настроение: меланхолічне

@темы: поезія