І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
С. Коллінз
"У вогні"


Той щасливий випадок, коли друга частина не є гіршою від першої. Щоправда, коли я побачив, що сюжет починає повторюватись - тобто Капітолій влаштував "Ігри переможців" - то подумав, що буде досить нудно.
Однак - напряг сюжету зберігається до кінця книги.
Головна героїня - чудова. Постапокаліптичний світ - жахливий.
Дуже сподобалися візажисти - такі собі невинні блазні в тому пеклі.
Подумав був - а чи могло статися таке в реалі...
Боротьба в буквальному сенсі за шматок хліба - і тут таки поруч щасливе місто, де всі їдять досита.
А потім подумав - це авторка ще незнайома з українськими реаліями 33 року, коли городяни переступали через помираючих селян-біженців і йшли на роботу.
А потім настали й "Голодні ігри" - війна.
Німеччина ж теж голодувала, аж доки фюрер не навів там лад задля майбутніх воєн.
І виникає питання - ляльки вмирали на сцені, а де ж тоді ляльковод? Де ховався той чортів Капітолій, котрий змушував людей вмирати і вбивати? Адже вожді - вони теж були ляльками...
Напевне на це питання ніхто не відповість.


@музыка: Орф "Карміна Бурана"

@настроение: Третя частина є тільки російською. Хочу почитати "Переспівницю" в цьому перекладі

@темы: літературне