суббота, 17 марта 2012
01:52

Співати так співати...

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Цю пісню дуже любила моя посестра по мечу і толкінізму Лалвенде ("Сестричка Іріме")



Ми співали її під гітару на полігонах, перед тим, як роз їхатись з гри. Виходило сумно і проникливо.

@музыка: "Плач Єремії" "Вона"

@настроение: сумовите

@темы: українське, кліпи

URL
Комментарии
17.03.2012 в 02:10

tyelpelaure
Мы не можем ждать милостей от судьбы, взять их у неё - наша задача
"...по синдарізованих містах..."
URL
17.03.2012 в 02:14

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
tyelpelaure, Да-а. І Тінгол, поганець, заборонив квенья. Родоначальник лінгвоциду))
URL
17.03.2012 в 08:42

Неназванный
"Удивительно, сколько всего случается, если вести дневник каждый день; а если пропустишь месяц, кажется, не было ничего, о чем стоит писать." О. Дуглас
Моя улюблена пісня... Цікаво, у вас на полігоні ця пісня лунала без змін?
URL
17.03.2012 в 13:05

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Неназванный, без змін) Мої толкінуті друзі були вельми патріотично налаштовані))
URL

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии