Читальний зал

[nolofinve]

За вихідні геройськи згриз нобелівський кактус. Він виявився зовсім не колючим - але і смаку ніякого не відчув.
Б. Пастернак "Доктор Живаго"

По перше, я сприймаю Пастернака в першу чергу як геніального перекладача. Його поезія - за нечисленими винятками - залишала мене байдужим. Причина - коли в поезію намагаються впихнути філософію, вона перестає бути поезією.
А взагалі - єдине, що мене торкнуло десять років тому

СОН


Мне снилась осень в полусвете стекол,
Друзья и ты в их шутовской гурьбе,
И, как с небес добывший крови сокол,
Спускалось сердце на руку к тебе.

Но время шло, и старилось, и глохло,
И, поволокой рамы серебря,
Заря из сада обдавала стекла
Кровавыми слезами сентября.

Но время шло и старилось. И рыхлый,
Как лед, трещал и таял кресел шелк.
Вдруг, громкая, запнулась ты и стихла,
И сон, как отзвук колокола, смолк.

Я пробудился. Был, как осень, темен
Рассвет, и ветер, удаляясь, нес,
Как за возом бегущий дождь соломин,
Гряду бегущих по небу берез.

І скільки я не намагався перечитувати його вірші, пам ять вихоплює по абзацу, або по рядку - і ніколи по цілому віршу. "Сон" - в цьому плані виняток.
Поезія Пастернака для мене - це відсутність цілісності. Мабуть саме це свого часу і відштовхнуло мене від читання славетного роману.
Ну і ось, нарешті знайомство, котре запізнилося на 10 з гаком років.

далі - глюки від згризеного кактусу

Сказати, щоб дуже розчарований - та ні... Власне - чогось такого і очікував. "Ніякий" головний герой, якого життя шпурляє то вгору, то вниз, а він все філософствує, живе з жінками, про яких не в стані подбати, зрештою знаходить покровителя в особі зведеного брата (атож - такі люди без покровителя жити не в стані) і помирає якраз тоді, коли, здається, хоч на деякий час має те, чого хотів все життя - самотність і можливість не гарувати задля шматка хліба.
Чимось цей доктор нагадує мені булгаковського Мастера - теж "ніякого", котрого тягне по життю Маргарита і весь диявольський синкліт. А також набоківського Годунова-Чердинцева з "Дару"
І ще одна несподівана паралель - сучасний рефлектуючий інтелігент з роману Л. Костенко "Записки українського самасшедчого"
Тому що "доктор Живаго" - це діагноз.
Це чоловік, якому не може довіритись жінка. Це чоловік, котрий при будь яких перетурбаціях не зможе заробити родині на шматок хліба. Це чоловік, котрий буде голодувати, але важка праця задля заробітку його швидко знуджує, і він дуже швидко йде на дно.
Одним словом - це екземпляр людської фауни, котрий може жити лише в тепличних умовах.
І - як то воно завжди буває - довкола такого невдахи збираються як не жінки, котрі "служать йому маєтністю своєю", так більш жорсткі і сильні духом люди, які вважають, що цей екземпляр фауни потрібно занести до Червоної книги.
В романі є чудові місця, прекрасні описи... Але немає людей - є тіні, котрі метушаться на білому полотні синематографу. Щодо ж філософічних викладок про те, що до християнства "нічого не було" окрім "дикунського Риму", то про це і говорити не хочеться.
Однак - не шкодую, що прочитав. Значить прийшла пора)

@музыка: Моцарт "Концерт для скрипки с оркестром № 3"

@настроение: пофігістичне

@темы: літературне

Comments

[f-lempi]

Я у него больше всего люблю это:

Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес,
Перенестись туда,где ливень
Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.

А Живаго, стыдно сказать, не читала еще.

[nolofinve]

f-lempi, это мне тоже нравится. И вообще, вся первая книга "Начальная пора" А дальше уже пошла всякая заумь. Но в этом "спускалось сердце на руку к тебе" есть нечто такое...прямо из Арды)))
А в романе мне не понравился ГГ. Этакий страдалец эпохи))

[f-lempi]

Прочту когда-нибудь... надеюсь, скоро.

[nolofinve]

f-lempi, в принципе понятно за что запретили. За образ товарища, плюющего с Таникветиля на высокую политику)))

[f-lempi]

Оу, забываю, что мне уже можно было в школе Пастернака и Булгакова проходить -)

[riweth]

А мені подобається ця точка зору.

[nolofinve]

riweth, точка зору моя, чи доктора Живаго?))

За рецензію дякую. Сама до цієї книжки приміряюся вже якийсь час, але поки останнього рішучого кроку не зробила.
А вірші. Не знаю, не маю "улюблених авторів", маю "улюблені твори". І "Гамлет" Пастернака серед них

[nolofinve]

Иливрин, Я теж люблю його переклади, ага))