Класика, знову класика... Знову витяг те, що читав хто-зна коли і хто-зна як...
Томас Манн Трістан. Новели.Глюки з приводу
"Трістан"
На мій погляд шанований автор трохи переборщив з бажанням викликати неприязнь до письменника-декадента, котрий пришвидшив смерть пані Клетеріан. Кілька зайвих тижнів нічого б не врятувало, а так бідолашна пані, принаймні, востаннє відчула насолоду від гри на фортепіано. І якийсь дивний комплекс, котрий простежується і у подальших оповіданнях: здорова фізично людина обов'язково обмежена і дурна. Може це, звісно, мої особисті... е... глюки (сам я здоровий як бугай і зовсім не схожий ззовні на "поета в душі")
Тоніо Крегер - тут продовжується тема долі "не такого як усі" у суспільстві, та дивного антагонізму фізичного здоров'я та витонченості почуттів. Тоніо, сина німця та італійки (іспанки?) весь час пориває кудись у високості, в той час, як його здорові нордичні однолітки цікавляться лише фізкультурою і кіньми. І їх кохають здорові біляві нордичні Брюнгільди Інги та Інгеборг, а на долю Тоніо дістаються лише нещасні убогі тілом дівчата, котрі весь час падають під час танцю, та розумування з російською нігілісткою Лизаветою.
Герр Крегере, ви ж не каліка, а нормальний мужик) Займіться спортом, навчіться їздити верхи. Звабте біляву Інгу, вона вам в принципі не потрібна, вам з нею буде нудно - але звабте з принципу. І пишіть не про страждання декадента і напівміщанина Тоніо, а про біляву ніцшеанську "надлюдину". І вас попустить, їй-пра))
Вундеркінд
Гарненький і сумовитий образок про "геніальну дитину", позбавлену дитинства.
Смерть у Венеції
У радянської цензури не вистачало клепки у розумі, це точно.
Бо - закриваючи від нас - найневинніші твори, вона пропустила цю повість про кохання зрілої літньої людини до хлопчика-підлітка. Кохання це було суто платонічним, але це було гомосексуальне кохання, та ще й педофілія на додачу. Мабуть допомогла репутація Т. Манна як "реаліста" і автора "Будденброків"
Настільки я ставлюся до цього з відразою, але тут стало шкода пана Ашенбаха. Зрештою, він Тадеушу ніякого зла не зробив, а настраждався до інфаркту.
До речі, коли я цю річ читав підлітком, то на повному серйозі вважав, що старий письменник просто милується гарним хлопчиком, хоча в тексті були досить відверті натяки на еротичність цього милування.
Все таки в суворому вихованні старих часів є свої принади))
Маріо і чарівник
Цей твір і протягнув за собою інші твори збірки, бо його оголосили "антифашистським". Тільки й того, однак, що дія твору відбувається у Італії часів раннього Муссоліні.
Фішка твору - гіпнотізер, котрий робить з людей покірних зомбі і знущається над найсвятішим. Доки не отримує кулю в лоба від звичайнісінького хлопчини, над чиїм коханням надумав поглумитись. Стильно і сильно - але таких "гіпнотизерів" вистачало не лише в Італії часів Дуче.
Видання у мене інше - "Зарубіжна новела" Київ "Дніпро" 1975 року Український переклад Є. Поповича
@музыка:
Тем "Смерті нема"
@настроение:
ліричне
@темы:
літературне