І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
"Але приходить час, коли надії родичів на одужання стають штучні, нещирі. Хворий якось міняється, в його поведінці з'являється щось чуже, досі не знане. З уст його злітають якісь дивні слова, на які ми не вміємо відповісти. Вони ніби відрізують йому зворотній шлях до життя, зобов'язують його померти. І навіть коли то найдорожча нам людина, ми після того не здатні вже хотіти, щоб вона підвелася й ходила. Бо якби вона підвелася, то сіяла б круг себе жах, наче встала з могили"

Т. Манн "Будденброки"

Леді Тім, котра бачила десятки смертей, запевняє, що ненависть умирущих до тих, хто зостається, жахлива...

@музыка: Альбіноні "Адажіо"

@настроение: Мінорне. Останній келишок коньяку був певне зайвим.

@темы: літературне