Асоціативне

[nolofinve]

В. Герасим'юк

"Не зло і не зламане в хащі крило..."

далі, далі, далі

Не зло і не зламане в хащі крило
хитнули у вірі,
а те, що піднесло, а потім пішло
морозом по шкірі.

Хай програно бій, наступив супостат
на груди ногою,
а пам'ять стоїть, як останній солдат, —
не кидає зброю,

і жінка стоїть при вікні, при свічі,
немовби у тиші,
порубані руки, що стисли мечі,
свіча відколише.

Вона тебе жде, а трава-хоругва —
похилена слава.
Не плач, моя мила, то пізня трава,
то рання отава.

А ти це вже вкотре свій зранений рід
підняв, як сокиру?!
Ти ще підповзеш до отецьких воріт
Із битви за віру.

Ти ще заховаєш зіниці старі
під отчим порогом.
Проклявши тебе, відійшли матері,
що мовили: з Богом.

Щоб ти не хитнувся у вірі своїй,
останній вояче,
ми рід свій погубимо — приймемо бій,
і ворон докряче.



"Ми на камінь поклали мечі..."

далі, далі, далі

Ми на камінь поклали мечі
і в ріці наших коней купали,
а чужинці прийшли уночі
і на березі табором стали.

Ми ховались у хвилях сумних,
перша сотня голодного війська.
Ми шукали старий оберіг,
нас шукала зневага чужинська.

Виглядали дружину з імли,
а діждались чужої навали.
Ми не винні, що зайди прийшли
і на березі табором стали.

Ми не ждали хвали чи хули
і погибелі злої сьогодні –
не по славу чужинці прийшли,
не по голови першої сотні.

Ми на камінь поклали щити
і в ріці своїх коней купали.
Нам сьогодні отут полягти.
Ми сьогодні чужинців не ждали.

Притулилась до неба вода,
в небесах наших коней гойдає…
І з'явилась лисиця руда
з-поміж хмар

на північному краї.

@музыка: МНК "Хлопці з лісу"

@настроение: повечірнє

@темы: поезія