Читальний зал

[nolofinve]

Р. Грейвз

Я, Клавдій...

про книгу і не тільки цю

Писати від імені історичної особи складно неймовірно. Автор ризикує говорити не від імені реальної людини, а від власного імені, або від імені суспільства в якому живе. Зазвичай цю функцію виконують авторські персонажі, очима яких автор дивиться на своїх героїв, а тут потрібно дивитись так би мовити зсередини.
Книг такого типу небагато. Принаймні я знаю декілька - дуже вдалий роман Р. Ная "Мандрівка "Долі" про сера Волтера Релі, роман М. Юрсенар "Спогади Адріана", цікавий тим, що тут в душу давно померлого чоловіка, та ще й римського імператора, спробувала увійти жінка і наша українська спроба: роман П. Загребельного "Я, Богдан..."
Трохи про українську спробу - П. Загребельний, метр історичного роману, напевне був знайомий з книгою Грейвза. Ні, його роман про Хмельницького написаний зовсім в іншому стилі, і на книгу Грейвза схожий хіба що назвою. Але часи, коли він писався, наклали на книгу відбиток фальші. Сторінки, де Загребельний змушує свого героя виголошувати панегірики "російському цареві" в дусі пізнього Гоголя просто огидні.
Р. Грейвз пише свою книгу від імені імператора Клавдія, людини, котра більшу частину свого життя змушена була прикидуватись дурником і божевільним. Майже як Гамлет - тільки Гамлет все ж таки був молодим вродливим хлопцем, а бідолашний Клавдій - кульгавим заїкою. Власне кажучи - тільки це його і врятувало від пошесті вбивств і отруєнь, котрі траплялися в його родині трохи не щодня.
Клавдія ніхто не вважав серйозним суперником, а він потиху спостерігав, відзначав і робив висновки.
Бурхливе життя тогочасного Риму зображено Грейвзом вельми достовірно. Але... Його Клавдію не вистачає емотивності. Клавдій Грейвза - це автор, котрий з прекрасного далека реєструє події. Період правління Калігули подано дуже зіжмакано, Грейвзу наче вже набридло переказувати Светонія і Тацита, майже не оброблених художньо, і він жене сюжет до того місця, коли переляканого Клавдія солдати, опісля вбивства Калігули, витягають із сховку і проголошують імператором.
Книга слабувата, а часом нуднувата. Однак - читати можна.

@музыка: Сибеліус "Сумний вальс"

@настроение: ну як сказати...

@темы: літературне

Comments

[kemenkiri]

Да, как-то к прочтению рецензия не особо вдохновляет А жаль - книжка у меня давно стоит, полку занимает, а лапы до нее не доходят... Притом, что Клавдий мне личность, пожалуй, симпатичная, для этого в семействе Цезарей, ей-Эру, немного надо: он не подлец и не безумец. А еще он коллега - историк!

[nolofinve]

kemenkiri, но это чисто субьективное восприятие) На мой взгляд, книга хороша обилием фактического материала, а вот эмотивность подкачала. И если вначале персонажи хорошо прописаны, то в конце один сплошной пунктир.