четверг, 18 октября 2012
06:40

Виклик

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)



Давно колись у тiнi тiй
Король стояв там Фiнголфiн,
I ясно сяяла зоря
З небесно-синього щита.
У гнiвi вiн стояв один
Коло ненависних ворiт,
Аж доки в мурах кам'яних
Не стих високий чистий дзвiн:
Владика нолдор в рiг сурмив.
I безнадiйний виклик свiй
Без страху кинув Фiнголфiн:
"Тьми повелитель, виходи!
Ходи сюди на чесний бiй!
Вiдкрий ворота i виходь,
Ти, що ховаєшся у тьмi,
Огидний небу й землi!
Ти правиш ордами рабiв -
Так бийся власною рукою!
I не ховайся за стiною,
Ти, ворог ельфiв i богiв,
Тиран лякливий у брехнi
Ходи, я тут, я жду тебе!
Виходь, яви своє лице!

(З Ле о Лейтіан, переклад Aiwe )

@музыка: Тартак "Не кажучи нікому"

@настроение: вранішнє

@темы: сильмовське, поезія

URL
Комментарии
20.10.2012 в 16:03

Evg Sigrun
Из памяти не уберешь песни своей слова. Остановившись вдруг решишь, что спеть её пора.
Прогоняешь из себя Маглора?
URL
20.10.2012 в 17:02

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Evg Sigrun, Не, просто стараюсь себя не забыть)
URL
20.10.2012 в 17:05

Evg Sigrun
Из памяти не уберешь песни своей слова. Остановившись вдруг решишь, что спеть её пора.
А мог бы? О__о
URL
20.10.2012 в 17:36

nolofinve
І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
Evg Sigrun, Наверное нет)
URL
20.10.2012 в 17:39

Evg Sigrun
Из памяти не уберешь песни своей слова. Остановившись вдруг решишь, что спеть её пора.
:)
URL

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии