І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)

Це те саме єдине зображення цього моменту, яке мені більш-менш подобається. Більш-менш тому, що Феанаро тут нагадує римського воїна і трошки не вписується в моє бачення цього полум'яного образу. А Нолофінве чудовий - адже зберегти поставу і гідність, коли в тебе тицяють наточеною залізякою доволі важко.
Переляканий Фінве на задньому плані додає колориту. Напевне перебирає у голові всі хиби виховання своїх милих діток.
Мораль цієї історії - ніколи не розмовляйте з невідомим Валою, а також не вірте оповідкам, котрі цей Вала розпускає по Тіріону.
Якби не це - то до махання мечем напевне не дійшло б. Адже головне звинувачення Феанаро було в тому, що брат збирається зайняти при батькові його місце. Так що, мабуть, всупереч суспільній думці брати не поділили перш за все татову любов...
А Феанаро "постаревший". Отравленный. Прекрасно отрисовано!
Спасибо, что показали!
почему не похожи?) Просто слишком много страстей. Они тут похожи на римлян, но на нолдор.
Феанаро пошел сознательно против своей эльфийской природы и вот результат. Любой огонь задыхается без воздуха.
А то что Феанаро себя спалил в духовном плане, так это по моему явственно проглядывается.
В духовном плане Феанаро остался тем, кем был. Я не вижу трансформацию от Феанаро -няшки до Феанаро- тирана. Феанаро не был не тем, ни другим. Он "даже в смерти остался самим собой!"