І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (с)
12.11.2012 в 00:00
Пишет  Klod:

Юрій Іздрик

зустрічаємось урочисто – ветерани дошкільного віку
жертви воєн і боєнь дитинства, політв'язні зашторених вікон
пластик в серці, метал в головах, в пальці вшито маніпулятори
а в очах – недовіра і страх, а на грудях – медалі і лати
підійди, відчепи ордени, скинь мундир і шовкові онучі
це не ми ветерани війни, це не ми її діти і учні
цинамоновий запах долонь, сібазоновий блиск у зіницях
ти береш мене легко в полон, я без бою вступаю в столицю
це не гра, не любов, не війна і не криза середньовіччя
в піктограмі чужого вікна – пік цвітіння твого передпліччя
у пробоїнах стін – небеса, у пробоїнах дна – літні води
це не гра, не війна, коли сам розпадаєшся на вуглеводи
проникаєш у мозок і кров і живеш у собі, наче вірус
це не гра, не війна, не любов – це соляріс, а, може, сіріус
просто мінус ламається в плюс, просто вени і вікна розчахнуто
це бліц-кріг, це піке, це аншлюз, де побоїщем навіть не пахне
просто світ цей розбито давно на фаланги, полки, легіони
просто виглянь в відкрите вікно
просто скинь ордени і погони

URL записи

@музыка: Нема

@настроение: Так собі

@темы: Поезія